Поширення наркоманії — загроза національній безпеці України: деякі шляхи розв’язання проблеми

Поширення наркоманії в Україні останнім часом набуло характеру великомасштабного асоціального явища, що призводить до руйнування фізичного й морального здоров’я нашої нації, її генофонду, правопорядку, інтелектуального й економічного потенціалу нашої країни.

Необхідно вжити рішучих заходів для боротьби із хворобою століття

Протягом останніх 15 років в Україні спостерігається небачене зростання наркоманії і злочинів, пов’язаних з незаконним оборотом наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів. Статистика свідчить про поступову наркотизацію й криміналізацію населення України, на що вказує той факт, що кількість осіб, які стоять на обліку за вживання наркотиків, протягом останніх років збільшувалася темпами арифметичної прогресії.

 Цифри

У 1997 році в Україні було зареєстровано 56 тис. наркоманів; у 2002-му — 112 тис.; у 2008-му — 179,7 тис. осіб; на сьогодні в нашій країні, за різними оцінками, налічується понад 200 тис. осіб, які зловживають наркотичними й одурманюючими засобами. За оцінками окремих експертів, реальна кількість таких осіб перевищує два мільйони, що становить близько 4,5% населення України. І це при тому, що, за оцінками вчених, при досягненні бар’єра наркотизації 7,5% у країні починаються необоротні процеси деградації та виродження нації.

Уже зараз поширені випадки, коли 12—13-річні підлітки зловживають наркотиками, страждають на венеричні захворювання, заражені ВІЛ/СНІДом, при цьому гроші на наркотики заробляють проституцією!!! Суспільству варто замислитися над тим, яка трагедія його очікує у разі досягнення критичного бар’єра наркотизації суспільства, коли не буде кому вчитися, працювати, створювати сім’ї, виховувати дітей, а більша частина населення буде зайнята пошуком чергової дози наркотиків.

Невтішна також динаміка «наркозлочинності».

 Дані

В Україні 1997 року було зареєстровано 38 тис. таких злочинів, а протягом 2009—2010 років їх кількість не опускалася нижче 57 тис. на рік. У загальній структурі злочинності по Україні злочини у сфері незаконного обороту наркотичних засобів стабільно посідають друге місце після злочинів проти власності й мають питому вагу на рівні 12—14% (наприклад, злочини проти власності становлять 55—60%).

Безумовно, такій ситуації неабияк сприяє наявність у нашій країні організованої злочинності. Щорічно в нас виявляють близько 400 організованих злочинних груп і злочинних організацій, діяльність більшості з яких пов’язана з незаконним наркобізнесом, що свідчить про зацікавленість організованої злочинності в існуванні таких явищ як наркоманія, її представники заробляють величезні гроші на торгівлі наркотиками.

Така ситуація склалася внаслідок наявності розгалуженої мережі наркобізнесу як за кордоном, так і на території нашої країни, стрімкий розвиток якого обумовлюється надприбутками (щорічний оборот наркодоларів у світі становить понад 500 млрд. дол. США, для України цей показник становить близько 1 млрд. дол. США). Суспільна небезпека наркобізнесу полягає в тому, що він спричиняє наркотизацію величезної частини населення України, провокує проникнення наркотичної субкультури на потенційних наркоспоживачів, проникає в навчальні заклади, у середовище грального й розважального бізнесу, пов’язаний із загальнокримінальною злочинністю, сприяє поширенню ВІЛ-інфекції та СНІДу.

На жаль, наведені дані свідчать про те, що наркоманія й пов’язаний з нею наркобізнес становлять потенційну загрозу для національної безпеки нашої країни. В України не так уже багато часу для виправлення цього становища та взяття під контроль ситуації у сфері незаконного обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і їхніх аналогів.

Хотілося б розібратися, що ж призвело до такого стану справ? На жаль, така ситуація стала можливою через бездіяльність колишнього керівництва країни — Міністерства внутрішніх справ (Ю. Луценко) і Служби безпеки України (В. Наливайченко), Міністерства охорони здоров’я (В. Князевич), Міністерства у справах сім’ї, молоді й спорту (Ю. Павленко), які тільки й займалися тим, що констатували статистику наркоманії й обмежувалися формальними відписками про виконання тих або інших законодавчих актів, спрямованих на боротьбу з наркоманією. А уряд України на чолі з Ю. Тимошенко займався потуранням у такій ситуації, задовольнявся необ’єктивною, прикрашеною інформацією цих керівників, удаючи, що проблема відсутня.

Саме таке ставлення перших керівників країни призвело до катастрофічного погіршення ситуації у сфері обороту наркотиків в Україні, істотного збільшення пов’язаної з цим злочинності, а також до посилення зв’язків вітчизняних наркоторговців із закордонним наркобізнесом.

Аналіз ситуації, що склалася, дозволяє констатувати той факт, що в умовах економічної кризи відбулася втрата частиною населення чітких соціальних орієнтирів, зниження престижу чесної праці, зруйнувалися установки на ведення здорового способу життя. На цій основі маємо збільшення наркоманії, що стала для певної частини населення способом розв’язання життєвих проблем, а злочинна діяльність у сфері незаконного обороту наркотиків — безпосереднім джерелом одержання прибутку.

І тепер завдання нашої правоохоронної системи (міліції, СБУ, суду, прокуратури та ін.) якнайшвидше вжити заходів до рішучої й безкомпромісної боротьби з наркозлочинністю і, особливо, з її організованими формами.

Немаловажну роль у формуванні суспільної думки і правосвідомості населення країни відіграють засоби масової інформації. На жаль, ЗМІ приділяють недостатньо уваги проблемам наркоманії і пов’язаної з нею злочинністю, хоча вони повинні й могли б дуже багато чого зробити, а саме розкрити причини й умови цього явища, довести населенню його суспільну небезпеку, допомогти правоохоронним органам виявити нові форми й методи діяльності наркозлочинців і, нарешті, допомогти у виявленні конкретних місць наркоторгівлі та осіб, які займаються цією діяльністю. Прикладом тому може служити моє багаторічне співробітництво з газетою «Донецкие новости», у ході якого через ЗМІ піднімаються найактуальніші проблеми, пов’язані з поширенням наркоманії, і населення вчасно інформується про хитрощі та небезпеки, які може нести злочинний оборот наркотиків.

Ситуацією, що склалася, серйозно занепокоєний Президент України, який продемонстрував суспільству, Мінохорони здоров’я та правоохоронним органам доступність придбання наркотиків через Інтернет будь-якою людиною, аж до вищих державних осіб. Глава держави дав доручення Кабінету Міністрів України розробити конкретні заходи, спрямовані на наведення порядку в країні з метою приборкання наркоторговців, і створити дієву систему із боротьби з незаконним оборотом наркотиків.

Комітет бере активну участь у вдосконаленні антинаркотичного законодавства

За 30 років роботи в органах внутрішніх справ мені ця проблема знайома не з чуток. Усе своє свідоме життя я веду активну боротьбу із цим злом, і зі свого досвіду скажу, що наркоманія 70-х і сучасна істотно відрізняються. У ті часи в незаконному обороті були здебільшого наркотики рослинного походження — похідні маку й конопель. А сьогодні ринок наркотиків крім маку й конопель заполонили різні синтетичні наркотики, галюциногени, психотропи, амфетаміни тощо, до того ж незаконний оборот наркотиків постійно розвивається. У зв’язку з цим мають удосконалюватися й методи боротьби з ним. Тому я звертаюся до нашого міністра МВС Могильова Анатолія Володимировича, якого знаю як керівника з великим досвідом роботи й людину, не байдужу до долі народу, щоб він вжив рішучих заходів у боротьбі з наркоманією. Упевнений, він зробить усе можливе для цього. А я зі свого боку надам йому підтримку своїми депутатськими повноваженнями і законотворчою діяльністю.

Річ у тім, що я, як народний депутат, украй стурбований ситуацією у сфері наркоманії та наркозлочинності і вживаю всіляких заходів, спрямованих на боротьбу з цим злом. Тривалий час спільно зі своїми колегами з Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності здійснюю моніторинг ефективності заходів державної політики у сфері протидії наркоманії і наркозлочинності в сучасних умовах, займаюся пошуком шляхів їх подальшого вдосконалення, ініціюю проведення комітетських слухань із зазначених проблем, засідань «круглих столів», громадських слухань, активно беру участь у вдосконаленні антинаркотичного законодавства, у розробці й прийнятті законів, необхідних для підвищення ефективності боротьби з незаконним оборотом наркотиків.

Хотілося б навести один з багатьох прикладів моєї законодавчої діяльності. Всім відомо, що протягом останніх декількох років Україну буквально заполонив потужний наркотичний препарат «Трамадол», що вільно продавався й буквально труїв нашу молодь.

Позитивний приклад

Володимир Малишев: «Після серйозної роботи, проведеної мною, 05.04.2007 року Верховною Радою України був прийнятий підготовлений мною Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України про встановлення відповідальності за незаконні дії щодо отруйних або сильнодіючих лікарських засобів», де була встановлена кримінальна відповідальність за незаконний продаж лікарського засобу «Трамадол».

У результаті цього на певний час у нас стабілізувалася ситуація у сфері обороту наркотиків і відзначалося навіть зниження темпів зростання наркоманії і наркозлочинності. Однак останнім часом нішу трамадола активно почали займати різні курильні суміші, що містять синтетичні канабіноїди та низку їхніх гомологів, які за своєю структурою і дією на організм людини аналогічні особливо небезпечному психотропному засобу — тетрагідроканабінолу. Іншою серйозною проблемою є комбіновані лікарські засоби, до складу яких входить ефедрин, псевдоефедрин, гідрохлорид, а також інші наркотичні й психотропні засоби. Також не можу обминути проблеми енергетичних напоїв, які мають потужний стимулюючий ефект, однак згодом згубно впливають на здоров’я людини, викликають психологічну залежність і бажання одержати більший психотропний або наркотичний ефект, і в такий спосіб є першим кроком до вживання наркотичних, одурманюючих або психотропних засобів.

Саме перелічені мною речовини впродовж останніх років стають популярними серед нашої молоді й буквально заполонили нелегальний ринок наркотиків України. До речі, курильні суміші вже кілька років тому заборонені для вільного обороту в Німеччині, Франції, Австралії та в наших сусідів — Росії, Білорусі, інших країнах, а посилення заходів контролю за ними з боку сусідніх країн призвело до масового контрабандного ввезення їх в Україну з метою незаконного поширення. Як результат, в Україні «мікси» під виглядом «ароматичних сумішей» безперешкодно почали продавати в Інтернеті, в кіосках, на вулицях, навіть з’явилися автомати для продажу так званих «спайсів». У цьому зв’язку хотілося б відзначити позитивну роль нашого уряду на чолі з М. Азаровим, яким у червні 2010 року постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 № 373 було припинено оборот курильних сумішей.

Міжнародний досвід

Вивчення досвіду боротьби з наркоманією в зарубіжних країнах показує, що наркоманія є однією з найгостріших проблем не тільки перед країнами, що розвиваються, а й перед розвиненими країнами світу. Особливо хотілося б відзначити досвід США, які домоглися великого успіху у сфері боротьби з незаконним оборотом наркотиків. Так, за останнє десятиліття кількість осіб, які вживають наркотики, скоротилася вдвічі. Одна з головних причин цього — боротьба з наркотиками стала справді загальнонаціональною. Вона включає в себе зусилля як уряду, так і громадських організацій на зразок руху «За Америку, вільну від наркотиків». При цьому витрати на антинаркотичну кампанію в США за останні роки становили 1 млрд. дол. щорічно. Американські фахівці в боротьбі з наркоманією правильно роблять ставку не на самих наркоманів, а на виробників і торговців наркотиками.

Як показує практика, у США великі матеріальні ресурси спрямовуються на заходи щодо зниження попиту на наркотичні засоби й психотропні речовини, ранню профілактику наркоманії й лікування осіб від наркотичної залежності. Заслуговує уваги і той факт, що найпоширенішими інструментами боротьби з наркоманією в Америці є освіта і робота засобів масової інформації, де йде посилена реклама здорового способу життя й цілеспрямовано формуються установки проти вживання наркотиків. Традиційно телепрограми розраховані на підлітків і молодих людей, які і є очевидними групами ризику, що характерно й для нашої країни. Позитивний досвід США необхідно використовувати і в Україні.

Особлива увага у США приділяється питанням попередження наркоманії серед неповнолітніх. У цій діяльності активно використовується шкільна освіта. Адже не секрет, що саме шкільна система є ідеальною ланкою для проведення просвітительської роботи про шкоду наркотиків, і саме це закладає негативні установки до наркотиків у найбільш ранньому віці.

Наприклад, у Франції велику увагу приділяють зниженню попиту на наркотики, там активно впроваджується примусове лікування осіб, які зловживають наркотичними засобами й психотропними речовинами, у спеціальному центрі під страхом судового покарання за відмову від такого лікування. У цій країні ухвалено низку постанов, що зобов’язують лікувальні установи займатися лікуванням наркоманів з обов’язковою гарантією анонімності такої процедури. При цьому примусове лікування від наркоманії здійснюється за рішенням суду і в умовах диспансеру або в центрі перевиховання.

У Великобританії політика у сфері боротьби з наркоманією і наркобізнесом характеризується інтенсивним контролем і твердими санкціями проти осіб, які мають великі прибутки від незаконної торгівлі наркотичними засобами. При цьому застосовується Закон про покладання на підозрюваного тягаря доказу того, що його стан не набутий шляхом незаконної торгівлі наркотичними засобами.

Досить цікавий досвід протидії наркоманії у В’єтнамі. Специфіка цієї протидії обумовлена тим, що ця держава через своє географічне положення розташована близько від Таїланду і безпосередньо межує з Камбоджею, тобто є сусідом таких країн, де традиційно займаються виробництвом наркотиків і їх поставкою в інші регіони світу. У їхньому законодавстві передбачені досить суворі санкції за скоєння цих злочинів, аж до довічного позбавлення волі й навіть страти.

Правоохоронні органи потрібно зацікавити матеріально

Останнім часом деякі вчені й політики говорять про необхідність декриміналізації кримінальної відповідальності за незаконне придбання, зберігання, перевезення тощо наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів без мети збуту, а також про легалізацію деяких наркотичних засобів. Такі кроки, на думку більшості вчених, практиків і народних депутатів, сприятимуть збільшенню споживання наркотичних засобів, тобто приведуть до зростання попиту і, як наслідок, — до збільшення пропозиції, що лише поглибить проблеми наркоманії та незаконного обороту наркотичних засобів. Річ у тім, що такі заходи в психології пересічних громадян, особливо молоді, сформують помилкове розуміння про відсутність небезпеки від наркотиків (якщо держава дозволила, виходить, усе можна) і в такий спосіб держава «благословить» і тільки стимулює зростання наркоманії та збагачення наркоділків, але вже легальним шляхом. Що стосується декриміналізації кримінальної відповідальності за які-небудь дії з наркотиками, то, на наше глибоке переконання, наркоман — це людина, котра завдає шкоди не тільки своєму здоров’ю, а й становить загрозу для суспільства (своєю поведінкою, способом життя, потенційною схильністю до скоєння злочинів у наркотичному сп’янінні, або пов’язаних з добуванням коштів для придбання наркотиків, зараженням ВІЛ/СНІДом і т. д.). Таким чином, стаття 309 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів без мети збуту) має більший профілактичний ефект із погляду стримування наркоманії й огородження суспільства від осіб, що зловживають наркотиками і скоюють на цьому ґрунті не тільки тяжкі, а й особливо тяжкі злочини.

У боротьбі з незаконним оборотом наркотиків слід змістити акценти і спрямувати її не на виявлення простих споживачів, а на виявлення добувачів, постачальників, виробників наркотиків, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів. Вважаємо, критерієм оцінки результативності роботи міліції має стати не кількість виявлених фактів споживання наркотиків, а саме збувальників наркотиків. Тут діяльність правоохоронних органів мусить бути орієнтована на припинення діяльності великих збувальників, організаторів наркобізнесу, мереж наркобізнесу на дискотеках, у навчальних закладах, великих і середніх постачальників, серійних збувальників і т. д. Кількість вилучених наркотиків зі злочинного бізнесу, виявлених незаконних посівів маку і конопель, кількість викритих ОЗУ і злочинних організацій має служити критерієм оцінки результативності роботи ВВС у боротьбі з наркобізнесом і наркоманією.

Усі ці перелічені мною заходи залишаться на папері, якщо держава не виділить достатні фінанси для підтримки правоохоронних органів.

На сьогодні у нас є дуже серйозний дисбаланс, при якому наркобізнес істотно випереджає правоохоронні органи і в матеріальному, і в технічному оснащенні. Наркобізнес не спить, він постійно вдосконалює свої форми, використовує у своїй злочинній діяльності високі технології, сучасні дорогі засоби зв’язку й пересування, залучає у своїй діяльності дорогих фахівців (хіміків, технологів, юристів, консультантів і т. д.), і в таких умовах працівники міліції із середньою зарплатою в 1700—2000 грн. просто не в змозі ефективно протидіяти добре оснащеному, з потужною фінансовою базою наркобізнесу. І це при тому, що працівники міліції постійно ризикують своїм життям і здоров’ям, постійно працюють не нормовано, в екстремальних умовах. Практиці широко відомі випадки загибелі працівників міліції та їх поранень під час виконання службових обов’язків, пов’язаних із боротьбою з наркоманією. Вони, постійно спілкуючись зі специфічним контингентом, ризикують заразитися туберкульозом, ВІЛ/СНІДом і т. д. Саме в низькій заробітній платі працівників міліції та відсутності соціальних стимулів убачається першопричина відпливу з міліції першокласних фахівців і досвідчених професіоналів, які, до речі, мають навички рукопашного бою, поводження зі зброєю, добре обізнані в юриспруденції, знають оперативно-розшукову справу. І така ситуація таїть у собі серйозну загрозу того, що вони можуть становити інтерес як фахівці (якщо держава належним чином не оплачує їхню працю) для злочинного світу, зокрема — наркобізнесу, але вже з більш високою зарплатою та умовами життя. І вихід тут убачається один — істотне збільшення заробітної плати працівникам міліції, поліпшення технічного оснащення, приведення їх матеріального й соціального стану у відповідність із характером і ступенем небезпеки роботи. Рядовий працівник міліції повинен одержувати гідну зарплату за зразком німецького, американського або російського поліцейського, а держава й суспільство від цього тільки виграють посиленням правопорядку, підвищенням захищеності громадян, викорінюванням корупції, збільшенням надходжень у бюджет і т. д.

Точка зору

Володимир Малишев: «Серед першочергових завдань Верховної Ради України на найближчі перспективи я бачу вкрай необхідним передусім вжиття заходів, спрямованих на посилення матеріального й технічного оснащення правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинним наркооборотом. Також немаловажним є посилення соціальної захищеності працівників цих органів і їх матеріальної зацікавленості в сумлінному виконанні своїх обов’язків».

Для розв’язання цієї проблеми пропоную:

— визнати проблему наркоманії як загальнонаціональну і виробити довгострокову програму-стратегію (на десять років) з протидії наркоманії та наркобізнесу із залученням широкого кола державних інституцій із вказівкою обсягів фінансування та конкретних термінів виконання;

— передбачити бюджетом України необхідні фінансові ресурси для правоохоронних органів для ведення активної боротьби з незаконним оборотом наркотиків як усередині країни, так і за її межами;

— розглянути питання про посилення кримінальної відповідальності за організовані форми діяльності, пов’язані з наркобізнесом, аж до довічного позбавлення волі;

— розширити міжнародне співробітництво з метою запобігання надходженню наркотиків на територію України. Особливо це стосується прикордонних з Україною держав;

— провести заходи, спрямовані на ліквідацію незаконного виробництва наркотиків синтетичного і природного (сівба і вирощування снотворного маку і конопель) походження на території нашої країни;

— проведення системної політики, спрямованої на підрив економічної складової ділків злочинного наркобізнесу, з позбавленням їх можливості легалізації доходів, отриманих від торгівлі наркотиками;

— звернутися до засобів масової інформації, щоб велося більше пропагандистсько-інформаційних заходів (насамперед стосовно молоді, починаючи з десяти років) із циклом теле-, радіопередач про шкоду наркоманії, токсикоманії, енергетичних напоїв, алкоголю й тютюну за участю зірок кіно- і шоу-бізнесу, спортсменів, учених, політиків;

— залучення до боротьби з наркоманією широких кіл громадськості на всіх рівнях, від загальнонаціонального до регіонального й місцевого;

— максимально можливе використання сім’ї як основи протидії наркотикам;

— стимулювання комерційних і фінансових структур, що беруть участь у боротьбі проти наркотиків.

У цілому, боротьба з наркоманією і наркобізнесом повинна мати комплексний характер, бути пріоритетом у діяльності всього суспільства, всіх державних інститутів і громадських формувань, а не тільки правоохоронних органів. Сподіваюся, що запропоновані заходи сприятимуть зниженню наркотизації суспільства.

Володимир Малишев, генерал-лейтенант міліції, народний депутат України, голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших  правоохоронних органів Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, заслужений юрист України, член колегії  МВС України.