Медики Херсонського обласного кардіологічного диспансеру продовжують успішний наступ на «чуму» ХІХ століття
Майже на порозі медичного закладу, що розташовується у старовинному особняку по вулиці Суворова, 35, у Херсоні, спала на думку нещодавно вичитана інформація «в тему». На японському острові Окінава, що у Східнокитайському морі, відсоток людей, які старші ста років, становить 35 осіб на кожні 100 тисяч населення. Тим часом у США цей показник більш як утричі нижчий.
Чергове «японське диво»? Та немає, виявляється, тут ніякого дива! Просто японські острів’яни живуть у спокої, душевній гармонії, до того ж не цураються фізичної праці і споживають багато овочів, риби, фруктів. 
Нам така Окінава і не сниться!
Молодість, яка не тішить
Дані, що містяться в розвідці Світового банку під назвою «Основні причини високого рівня смертності в Україні», шокують: майже 70 відсотків українців помирають від серцевих хвороб, більше половини страждають від ішемічної хвороби серця та інсульту.
А як на Херсонщині з її традиційно масованими «чинниками ризику»?
Завідувач відділення №1 кардіодиспансеру, позаштатний головний кардіолог управління охорони здоров’я облдержадміністрації Микола Стратієнко називає ситуацію із серцево-судинними захворюваннями у краї стабільною.
— Хоча рівень смертності від серцево-судинних захворювань загалом зростає, нам за останніх десять років вдалося значно знизити рівень смертності від інфаркту міокарда. Однак до благополуччя ще далеко. На сьогодні в області близько 160 тисяч людей, вражених ішемічною хворобою серця, і близько 230 тисяч — гіпертонічною хворобою. Ціла армія! І хворіють не тільки літні люди, а й найпродуктивніша частина суспільства, на яку згубно діють нинішні чинники економічного і соціального стресу.
Серцево-судинні захворювання сьогодні дуже «помолодшали». Ми вже маємо справу з хворими на інфаркт міокарда, яким і тридцяти не виповнилося. А ще ж якихось два десятки років тому це були рідкісні випадки!
Серед негативних чинників головний обласний кардіолог Микола Стратієнко називає і такий.
— У країні практично відсутня пропаганда здорового способу життя. Профілактика? На жаль, вона вся спущена на медпрацівників. І це, зважте, за того, що дефіцит терапевтичних кадрів нині сягає 55—60 відсотків. Проте за останні три роки крива смертності від серцево-судинних патологій пішла вниз.
Коли вже й ліки безсилі...
Відділення рентген-інтервенційної кардіології — остання «соломинка» хворих. Сьогодні тут тихо — робоча зміна закінчилася. Так тихо, що чути, як пульсує, збиваючись із ритму, чиєсь серце...
Саме у цьому відділенні вперше на Херсонщині почали практикувати новітній метод порятунку від смерті — кардіостимуляції.
— Щороку в середньому робимо понад сотню операцій з імплантації штучних «водіїв» ритму серця, — каже завідувач Сергій Похилько. — Позаторік, наприклад, поставили 139 кардіостимуляторів, торік — понад 120. Якщо брати цей показник по Україні, то на мільйон населення кардіостимуляторів ставиться приблизно 70—80. Ми тут, як бачите, «попереду».
Сказавши «попереду», Сергій Олександрович додав, що за кордоном, залежно від країни, цей показник сягає 400—800 операцій на мільйон мешканців. І не все залежить від лікарів.
— Кардіостимулятори — високотехнологічна продукція, — пояснює лікар. — Один «мотор» коштує до 30 тисяч гривень. Не всім по кишені, і держава у цьому поки що не може зарадити...
І тут добре слово треба сказати на адресу облдержадміністрації, депутатів обласної ради, які з розумінням ставляться до прохань головного лікаря диспансеру Олега Мазуряка. І хоча коштів у бюджетній казні завжди бракує, на придбання устаткування відомої німецької фірми «Sіemens» гроші знайшлися.
— Тож ми не відстаємо від світових тенденцій, — задоволений Сергій Похилько. — Щоправда, прогрес наш впирається у витратні матеріали: вони коштують дорого. Викласти одразу 30—40 тисяч гривень більшість людей не можуть. Ті само поляки під час гострого інфаркту міокарда роблять 50 тисяч стентувань щороку, а витратні матеріали забезпечує держава.
Попри відомі труднощі, херсонські кардіологи відвойовані позиції не здають.
На пульсі області
Херсонські кардіологи без «рознарядок» згори, з огляду на географічні простори області, «знекрилювання» санітарної авіації, впровадили у практику систему стеження «Телекард».
— Наш обов’язок, — пояснює Іван Володимирович, — надання невідкладної медичної допомоги пацієнтам під час гострих захворювань серцево-судинної системи у всій області, — каже Іван Ющук, — завідувач відділення інтенсивної терапії та кардіореанімації. — І без «Телекарда», який перебуває у відділенні реанімації, ми не змогли б тримати руку на пульсі області. Чергові лікарі нашого диспансеру, приймаючи електрокардіограми з місць, одразу дають кваліфіковану консультацію лікарям у Новій Каховці чи Іванівці...
Херсонці, організовуючи на початку 90-х років минулого століття нове відділення, впровадили і деякі організаційні новації. Так, опікуватися гострими патологіями серцево-судинної системи (інфаркт міокарда, набряки легенів при хронічних і гострих захворюваннях тощо) почали реанімаційні чи анестезіологічні (там, де вони є) відділення районних лікарень.
— Тепер той тромболізис (розчинення крові у кровоносних судинах) проводять на рівні районних лікарень, — каже Іван Ющук. — Ми практично на місці, без передислокації хворого до Херсона, позбавляємо пацієнтів такої хвороби, як інфаркт міокарда. Саме лікарі-анестезіологи досконало володіють необхідними методами реанімації і надання невідкладної медичної допомоги.

   КОМЕНТАР
Головний лікар обласного кардіодиспансеру, заслужений лікар України Олег МАЗУРЯК:
— Звісно, бажає кращого рівень санітарної грамотності населення, готовність лікуватися. Тут, як то кажуть, непочатий край роботи. Усі мають знати: пацієнтам і медикам відпущено лише ті «золоті» перші після виявлення хвороби години, необхідні для врятування людини від гіршого і найгіршого...
Галузь вимагає до себе більше уваги з боку глави держави, уряду, депутатів усіх рівнів. Без цієї уваги долати серцево-судинні (та й не тільки ці) недуги надто важко. Іноземцям дивно чути, що у нас, скажімо, не вистачає тих-таки тромболітиків (препаратів для розчинення згустків крові). І це за того, що випробуваний десятиліттями метод тромболізису в жодній країні світу не скасовано, бо він найефективніший у перші години надання допомоги при інфаркті міокарда. В Україні годилося б налагодити виробництво препаратів, ціни на які не «кусаються». Щоб ви знали: сьогодні флакон деяких ліків коштує від 1,5 до 15 тисяч гривень. Тим часом тромболізис під силу будь-якій районній лікарні. Нині у чотирнадцяти районах області наші колеги можуть робити його. Щоправда, працюють вони з препаратами, які ми передаємо для надання невідкладної медичної допомоги. Районним бюджетам ці препарати не по кишені.
Потрібне таке фінансування, щоб під руками завжди був набір стентів (пристроїв, які відновлюють прохідність артерій). Має діяти цілодобова служба, готова будь-якої хвилини розпочати операцію, така, яку ми маємо в медсанчастині Херсонського бавовняного комбінату. Польща зробила це п’ять років тому і на сьогоднішній день добилась разючих успіхів.