То перевантажені, то недовантажені... Визначтеся, пане міністре

Рік тому «Голос України» критично оцінював його люстрацію розпоряджень Івана Вакарчука. Зокрема, Дмитро Табачник серед інших скасував наказ попередника №985 від 28.10.2009 р., яким запроваджувалася обов’язкова перевірка знань учнів 3, 5—8 і 10 класів з української мови, математики, історії України. Тоді новий керівник відомства пояснив свій революційний крок тим, що школярі перевантажені. До того ж він урахував «незадовільний рівень підготовки дослідження щодо вивчення рівня досягнень учнів» зі згаданих предметів.

Коротше кажучи, тоді дітей пожаліли й визнали, що до суцільного оцінювання не готові... дорослі.

Минув рік, і Дмитро Табачник 16 лютого 2011-го в черговий раз змусив народ здригнутися й завмерти. Цього дня він підписав наказ №141 «Про проведення підсумкових контрольних робіт у 5—8 класах». Народ, тобто педагоги, батьки, учні, почувши дзвін, але не знаючи, де він, сполохалися — повертаються іспити.

«Кому потрібні зайві емоційні сплески, діти й так перевантажені», — згадуючи Табачника, нарікали батьки.

Педагоги розділилися. Одні вважають, що зайвим іспит не буде, діти змінять своє ставлення до навчання. І до вчителів заодно.

Інші, з ними погоджуючись, нарікають: чому серед білого дня, читай, навчального року, ухвалюють ледь не доленосні рішення?

Діти як діти. Здібні та старанні сприйняли перевірку знань спокійно. Ледарі, почухавши потилицю, вирішили до Марьванівни підкотитися, предків залучити. Але всі дружно закричали: «Контрольні проводитимуть 10—20 травня, а коли ж повторення матеріалу за рік?».

Найрозторопніші вчителі й батьки активно розкуповували книжечки з контрольними завданнями за 20 гривень. Кмітливі швидко забезпечили своїх чад збірниками, а деякі потурбувалися й про близьких, перепродавши їх за спекулятивною ціною.

У МОНМС «гарячку» наприкінці року пояснюють просто. Мовляв, прагнемо перевірити рівень знань школярів, використовуючи єдині завдання, підготовлені відомством. Це потрібно, щоб точніше розробити Держстандарт базової загальної середньої освіти.

Про те, що хтось «нагрів» руки на продажу методичок і мови, кажуть, бути не може. Придбання їх — справа добровільна.

Знову ж — давайте розберемося.

Питання непередбачуваним чиновникам від освіти: чому завдання з’явилися спочатку на прилавках книгопродавців, а потім на офіційному сайті МОНМС?

До слова, заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко більш як місяць тому звернувся до Генпрокурора з проханням дати правову оцінку факту введення контрольного тестування в ЗОШ. Реакція Віктора Пшонки нам поки що невідома.

Але можу полити трохи води на млин Дмитра Табачника. Неправда, що «гріло» руки тільки одне харківське видавництво, яке надрукувало контрольні завдання й відповіді на них. У бізнес-проекті брало участь мінімум три поліграфічні підприємства. Але харків’яни виявилися сприпніші і практичніші: у своїх методичках вони вказували номери телефонів пунктів реалізації в 18 містах, свою електронну адресу; задіяли «Книгу поштою»...

Не хочу рахувати гроші в кишенях підприємливих, підозрювати в лобізмі їхніх інтересів окремими чиновниками міністерства (від нього ми, до речі, не дочекалися інформації, на яких умовах визначалися видавці). Важливіше інше: чи готові були школи до тестування.

Журналістське дослідження, яке закінчилося за тиждень до його початку, показує: діти, педагоги зіштовхнулися з багатьма проблемами. Як вони вплинуть на результати річних контрольних, дізнаємося невдовзі.

Головний недолік, на думку знайомих учителів і дітей, — про контрольні оголосили серед навчального року. На відміну від Вакарчука новий міністр «різав» по живому, вважають вони.

— Візьмемо історію, — каже вчитель Світлана Борова. — Курс «Вступ до історії України» для 5 класу ми одержали наприкінці січня 2011-го. До цього використовували старі книжки, а отже, й інший історичний матеріал. Під час його повторення довелося вносити корективи.

За словами п’ятикласниці Софійки, діти до травневих свят вивчили тільки 20 параграфів із 24. Про Україну з 1917-го донині їм розказали в темпі «галопом по Європах» у найкращому разі. А запитання в тих контрольних роботах не з простих. Не випадково багато педагогів заявили, що підготовку до них вони почнуть, тільки вичитавши всі теми.

...Шестикласникам однієї з дев’ятирічок Бережанщини (Тернопільська область) пощастило: мудра наставниця, не очікуючи милості від чиновників, вчасно скачала методичку з української мови з Інтернету й успішно, гадаємо, підготувала своїх учнів до екзаменування.

Це важко було зробити вчителям математики, вони майже в один голос заявляють, що завдання, їх розв’язання складено непрофесійно.

Класний керівник восьмого класу однієї з київських гімназій просто заборонила купувати посібник-рішення з алгебри та геометрії, знайшовши в ньому безліч помилок.

Спасибі їй за принциповість — багато хто з колег змушували учнів клянчити у батьків гроші для закупівлі комплектів посібників. Для кожного учня! Хто керував цим процесом?

Ще один момент: навіть учні спеціалізованих ЗОШ зауважили, що завдання з алгебри, геометрії, іноземних мов підвищеної складності, але все-таки розв’язували їх. А от для однокласників зі звичайних шкіл вони будуть надто важкі, зізналася мені дочка колеги, переможець республіканських олімпіад...

Очевидний плюс — діти з п’ятого класу набуватимуть досвіду в розв’язанні тестових завдань. І, гадаю, уже в наступному році не повториться бум нинішнього: за методичками й посібниками з рішеннями вони не побіжать стрімголов на книжкові ринки. А укладачі тестів повинні, на мою думку, спростити завдання з української мови. Наприклад, такі: «поясніть прислів’я», «напишіть твір-роздум». З історії, коли потрібно зазубрити дати чи імена на кшталт Ібн-Якуб, Псевдо-Маврикій...

Ну а завдання й відповіді з математики, іноземних мов мають принципово оцінити не лише вчителі...