Містечко Рудки — невелике, але гонорове. Гордістю і радістю його мешканців є дендрологічний парк. Для фахівців — це база наукових лісогосподарських досліджень, для школярів — місце пізнання природи, для всіх гостей — відкрита солов’їна філармонія, а також ботанічна «містифікація»: тут на вербі ростуть... грушки.
У народі про таку чудасію кажуть як про символ чогось нереального і нездійсненного: мовляв, задумане збудеться лише тоді, коли на вербі грушки виростуть. А вони ж таки виросли! То що ж у такому разі збулося-відбулося в Рудках?
Добру пам’ять залишив по собі колишній лісничий Йосип Білас, котрий 1967 року ініціював і закладав цей дендропарк на площі 59 гектарів. Нині тут росте понад 200 видів дерев та чагарників. Парк входить до Рудківського лісництва, котре очолює Юрій Кульчицький. Він і показав мені грушку верболисту. Така офіційна назва унікального дерева. Я на власні очі побачила результат дерзновенного щеплення: стовбур — від грушки, форма дерева і листя — від верби, цвіт — грушки. За кілька місяців можна буде скуштувати плоди, і я неодмінно скористаюся запрошенням Юрія Дмитровича. Навіть зернятко від тої грушки прихоплю і спробую виростити в садку...
Схожі садівничо-ботанічні фантазії прокидаються у всіх, хто відвідує цю зелену оазу, де квітне золотом форзиція, тішить око пурпуровим цвітом айва японська, гордо височить ялиця каліфорнійська, дерево із дольодовикового періоду — гінко білоба. А двохсотлітні дуби, наче лісова охорона. Якби ж то вони могли впіймати за руку тих зловмисників, які приходять сюди з лихими намірами.
— Доступ до дендропарку — вільний, ми всіх раді бачити, тут прекрасне місце для родинного відпочинку, — розповідає лісничий Юрій Кульчицький. — Два роки тому поставили для гостей альтанки. Нині їх уже нема: розбили, потрощили, дошки розтягли. Паркан біля дороги теж почали розбивати. Після вихідних вивозимо гори сміття. Хто це робить? Мешканці містечка і навколишніх сіл. Я є членом виконкому Рудківської міської ради. Ми порушили питання про громадський патруль у вихідні та святкові дні. Влада підтримала нас.
Утім, споживацьку свідомість ані контролем, ані штрафними санкціями не змінити. Її можна здолати лише в один спосіб: цілеспрямовано вирощуючи паростки екологічної свідомості. А вони серед місцевої молоді вже проклюнулися. Юрій Дмитрович із захопленням розповідав, як перед Великодніми святами, уже після офіційної толоки, група ентузіастів домовилася по Інтернету про додаткове прибирання. Старшокласники прихопили пакети для сміття і вирушили чистити «зелений храм».
Учителька біології Оксана Пацула, яка патронує шкільне лісництво, вважає надзавданням поєднання практичних навичок, знань із вихованням свідомого ставлення до довкілля.
— Ми зібрали групу небайдужих, і нас передусім цікавить екологічний підхід до рослинного і тваринного світу. Діти вивчають деревні породи, малюють, описують їх, працюють із науковою літературою, енциклопедіями, збирають легенди про різні рослини. Водночас мають добрі знання з літератури. «Лісову пісню» Лесі Українки читають і сприймають по-своєму. Навіть виставу поставили. До молодших школярів прийшли Мавка, Лукаш. Діти відчувають, що у деревці, у квіточці так багато добра до людини. Якщо хоч раз торкнешся цього — запам’ятаєш на все життя. Екологічну свідомість треба виховувати з дитячого садочка. Дитина виросте і передасть її своїм нащадкам. Тоді ми в нашій державі чогось зможемо досягти. Ми часто на уроках говоримо про те, що власним прикладом маємо виховувати інших і докласти всіх зусиль, щоб наше місто Рудки, наш Самбірський район були зеленими. У квітні учні з допомогою нашого лісничого Юрія Кульчицького посадили біля школи дерева, кущі.
Знайомтеся: керівник шкільного лісництва десятикласник Степан Недзельський — хлопець серйозний і принциповий. Несвідомим дорослим буває непереливки, коли їх у лісі пере-
стрівають Степан і його команда. Дехто засоромиться і прибере за собою, дехто буркне, мовляв, не твоя справа, та принаймні кожний вислухає, як устами дитини глаголить істина.
— Наскільки оберігатимемо ліс, настільки зможемо зберегти своє життя, — гаряче переконує Степан. — А бруд також впливає на здоров’я...
На території Рудківського лісництва є два розсадники площею 1,3 гектара. Тут близько 200 тисяч сіянців і саджанців. Є що доглядати і вивчати. Виплекані деревця вирушають звідси по всій території державного підприємства «Самбірський лісгосп», котре об’єднує дев’ять лісництв.
— Лише торік було відправлено для посадки 80 тисяч сіянців дуба звичайного, 15 тисяч дуба червоного, — каже лісничий Юрій Кульчицький. — Зокрема, 50 тисяч сіянців дуба звичайного виростили в «таблетках» — спресованих грудочках торфосуміші, які можна висаджувати навіть улітку...
Тісне спілкування дітей з лісом сприяє вибору професії. Нещодавно в Рудки повернувся після закінчення Національного лісотехнічного університету України Ігор Шептицький. Працює нині помічником лісничого. Інші випускники школи навчаються у профільних вузах. Та головне те, що в храмах чистих душ не вщухає «лісова пісня». Прислухайтеся, і ви теж її почуєте.
