У столиці відбувся перший Київський фестиваль альтернативного мистецтва та арт-терапії «Павлов-фест: АРТельнатива». Його учасниками стали 70 людей з проблемами психічного здоров’я та особливими потребами.
Фестиваль тривав чотири дні. За цей час люди з проблемами психічного здоров’я, функціональними обмеженнями та особливостями розвитку по всьому місту влаштовували концерти, вернісажі, виставки та навіть театральні вистави. Заключний етап відбувся у Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні № 1.
Одним із найяскравіших учасників виставки живопису та графіки став Анатолій Юсічев (на знімку), учень та друг відомого у світі митця Бориса Єгіазаряна. Його художній досвід — це понад вісім років роботи та зо три десятки виставок по всій країні. Він — пацієнт клініки і паралельно із цим працеінструктор інших хворих. Зараз працює над художнім оформленням лікарні.
Запам’ятається фестиваль і хворим дітлахам. Їх не тільки розважали, пригощали солодощами, а й катали верхи на конях. Для більшості із них це стало кінним дебютом. Але фестиваль закінчився, нечисленні відвідувачі роз’їхались, а пацієнти залишились. Через деякий час за медичними показами хтось із них буде готовий повернутися до нормального життя. Але останнє, на жаль, часто виявляється не готовим прийняти таких людей. «Павлов-фест» — лише спосіб привернути увагу до проблем, з якими живуть такі люди. І спроба довести, що ті, хто мали розлади психічного здоров’я, можуть повернутися до нормального життя.
Організатором фестивалю стала сама лікарня. Це — маленький крок для людства, але величезний стрибок для вітчизняної психіатрії. Остання, як переконує В’ячеслав Мішеєв, головний лікар КМКПЛ № 1, стає світлішою, більш демократичною і схильною до діалогу.
P. S. У Павлівській лікарні життя не схоже на звичайне: спокійне, умиротворене. Усі один з одним вітаються, пропускають у коридорах... Не дивно, що ці люди не вписуються в сучасне так зване нормальне життя. Адже поняття норм зараз досить спотворене. Нормальними ми вважаємо людей, які не контролюють свої емоції, під прицілом десятків фотокамер розпочинають бійки. Але ми всіляко намагаємось відмежуватися від тих, хто часто навіть не зі своєї провини став не таким, як усі, фізично чи духовно. Хоча, можливо, тим самим робимо їм неоціненну послугу...
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.