На Закарпатті практично не вживають слів «депресивне», «неперспективне» село. Тож оптимізація освітньої мережі тут нікому не загрожує, бо «є село — буде і школа». А то і дві, як, приміром, у Голубиному.
Ми завітали до дев’ятирічки, де навчаються 135 дітей. Школа відома далеко за межами Свалявського району, її випускники — знані й авторитетні вчителі, економісти, аграрники, просто чудові трудівники.
Знання в ЗОШ завжди давали добротні, що підтверджують самі учні, які майже стовідсотково вступають до коледжів і училищ, а потім і до вишів.
Кілька років тому в селі з’явився заклад-конкурент, та це не збентежило педколектив дев’ятирічки. Він став ще мобільніший і активніший у «битві» за кожного учня, надто за першокласника. Усе визначає професіоналізм учителя і якість знань, яку він забезпечує.
І те, що в дев’ятирічці поіменно знають своїх потенційних вихованців на роки вперед, свідчить про відповідну індивідуальну роботу наставників і батьківську довіру до них.
Отже, цю дев’ятирічку не накриє «оптимізація» своїм чорним крилом. У Голубиному на народжуваність, хвалити Бога, безробіття не впливає. Як і на Закарпатті загалом. У регіоні, між іншим, 2011-й, оголошений Президентом Роком освіти, запам’ятається тим, що збережено мережу закладів. І вона нічим не гірша, ніж в областях, де одним розчерком пера, враховуючи здебільшого економічну складову, закрили чи «заморозили» заклади. Освітні округи, опорні школи ще себе не показали, а чиновники вже гучно кричать про якісніші знання, потужну матеріально-технічну базу, найкращих педагогів. А звідки вони, найкращі, взялися? Ті само вчителі, до яких приєдналися колеги із закритих шкіл. Ті само приміщення, які гуляли до оптимізації, той само дефіцит підручників, примітивні кабінети, про оснащення яких дбає вчитель, а держава бездарно використовує зарубіжні інвестиції, позбавляючи школи сотень кабінетів...
Собівартість одного учня зашкалює? А ви дайте школі те, що їй належить: комп’ютери, транспорт, обладнання, гідну зарплату вчителям. Обіцяне віддайте, приборкавши апетити держчиновників численних відомств; залучивши гроші мільйонерів, як це робиться на Євро-2012... Нарешті, не на словах посприяйте піднесенню економіки, працевлаштуванню молоді, її кредитуванню. І тоді школа повернеться туди, де споконвіку була, — до місць проживання дітей...
...Чим заманює Голубинська школа, очолювана Вірою Ряшко, заслуженим учителем України? Заклад має просторі з любов’ю оформлені і відремонтовані класи; є свої котельня, чудова їдальня, унікальний краєзнавчий музей. У дев’ятирічці діє філіал районної музичної школи, тут готові запровадити урок хорео-
графії... Одне слово, все, «як у людей». І це «все» завдяки професіоналам і ентузіастам, завдяки вчителям.
Міністерські чиновники нещодавно здивували «сенсацією»: мовляв, учні початкових шкіл не беруть участі в олімпіадах і конкурсах. Неправда. Найменші діти Голубинської, скажімо, змагаються і перемагають! І хіба тільки вони! Очевидно, міф про інертність і безталанність чотирикласної школи комусь потрібен, щоб зайвий раз виправдати недоцільність утримання малокомплектних класів. Або змінити статус закладу.
Ці спроби, на жаль, зафіксовано і в благополучному закарпатському регіоні. Зокрема, у Воловецькому районі, де в Абранці ЗОШ І—ІІ ступенів запропонували зробити початковою. У селі, де близько 200 дворів, з 2005-го народжуваність зростає рік у рік. Ніхто з Абранки не тікає. Отже, через кілька років наповнюваність у класах буде оптимальна. Чи треба поспішати з реформуванням? Громада своє рішуче «ні» сказала. А її слово — закон...
 
Свалявський район
Закарпатської області.
На знімках: директор школи Віра Ряшко; зіграю для гостей.
Фото Василя НИТКИ. 

   САМ СКАЗАВ

«Оптимізацію освітньої мережі проводити потрібно, але це має бути оптимізація не заради неї самої чи скорочення бюджетних витрат, а заради підвищення якості освіти школярів».

Віктор ЯНУКОВИЧ.