У матеріалі Івана Ілляша «Студенти в памперсах» («Голос України» від 26.08.2009 р.) ішлося про те, що у Кримській філії столичного приватного ВНЗ «Європейський університет» був під загрозою зриву навчально-виховний процес. У приміщеннях закладу чотири місяці не функціонували каналізація та електромережа. Журналіст дійшов висновку, що винен у тому не орендодавець, а директор філії Ігор Мельник, який не вживав заходів із відновлення водо- та електропостачання. Мережі потребували капітальної реконструкції, про що орендодавець не раз попереджав керівника філії і пропонував зробити ремонт улітку. «Хазяїн» Мельник ігнорував власника приміщень та обманював ректора «ЄУ», надаючи йому неправдиву інформацію про реальний стан речей.
Першого вересня студенти, які у травні 2009-го в буквальному розумінні ходили на заняття в памперсах, таки сіли за парти. Відповідальність узяв на себе власник будинку, підключивши до філії воду та електроенергію.
Ректор на публікацію, вочевидь, образився і двічі вимагав надрукувати спростування в газеті. Попереджав, що звернеться до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. Керівник «ЄУ» доводив, що журналіст необ’єктивно висвітлив тему, а Мельник — білий та пухнастий — ні в чому не винен.
...А через два місяці після публікації редакцію повідомили, що стосовно Ігоря Мельника порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 365 ККУ (перевищення службових повноважень).
З’ясувалося, він підписував угоди з підлеглим підприємцем, не інформуючи про це ректора. Тільки за 2007-2008 навчальний рік на ім’я партнера було перераховано майже 360 тисяч гривень. За що? Знають лише Мельник і підприємець. Чи треба говорити, що грошики були університетські?
Проти екс-директора філії порушували ще одну кримінальну справу, пов’язану із зловживаннями минулого року.
Два місяці тому кримінальну справу направлено до суду...
