Цьогоріч пішов із життя визначний вчений, відомий математик Анатолій Скороход (на знімку). Сталося це в Мічигані (США), де протягом останніх років він працював. Наукова й педагогічна діяльність цієї людини суттєво вплинула на розвиток математики і в Україні, і в світі.
Теорія ймовірностей — порівняно з іншими розділами математики — наука молода. Народилася вона зі спостережень за певними закономірностями, що виникають в азартних іграх, тобто при багатьох повтореннях однотипних випадкових подій. Перші прогнозування виграшу належать до XVІІ століття і зроблені французькими вченими. Перший підручник у Російській імперії з теорії ймовірностей було видано в 1846 році в Санкт-Петербурзі Віктором Буняковським, українцем за походженням.
П’ятдесяті роки минулого століття стали часом розквіту досліджень із теорії ймовірностей у Московському університеті. Саме сюди в 1953-му відрядили в аспірантуру під керівництво професора Євгенія Динкіна молодого науковця, випускника Київського університету Анатолія Скорохода.
Учився легко і старанно
Народився майбутній математик 10 вересня 1930 року в Нікополі Дніпропетровської області. Батьки вчителювали, працювали переважно в невеличких селах або шахтарських містечках, сім’я часто переїжджала на нові місця. У 1935-му опинилися в Марганці, де Анатолій через два роки вступив до школи.
Сім’я відіграла значну роль у вихованні й освіті хлопчика. Завдяки педагогічному таланту батьків, їх умінню зацікавити і пробудити в дітей інтерес до книжок, природи, навчання Анатолій, а потім і його молодший брат Валерій (який, до слова, також обрав для себе професію фізика-науковця, досягши в ній академічного рівня), вчилися легко і старанно. Дітям довелося пережити голод, арешти родичів, нестатки.
У 1946 році, рятуючись від голоду, сім’я тимчасово переїхала на Волинь, у Ковель. Знайомий з дитинства випалений гарячим сонцем безкраїй степ з плантаціями кукурудзи і баштанами змінився на мальовничі ліси та гаї. Особливо вражав контраст у життєвому укладі людей. Тут збереглися народні звичаї і традиції. Справляли враження багатоголосі хори, в яких поряд із дорослими справно виводили свої партії діти. І хоча жити в Ковелі довелося недовго, цей край залишив глибокий слід у душі юного Анатолія. В ті роки майбутнє уявлялось йому в романтичному ореолі капітана далекого плавання. Однак через короткозорість від мрії довелося відмовитися. У 1948 році юнак із золотою медаллю закінчив ковельську середню школу і вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка на механіко-математичний факультет.
Сміливість думки
На старших курсах під керівництвом академіка Бориса Гнєденка і доцента Йосипа Гіхмана (згодом — члена-кореспондента Академії наук України, близького друга і колеги) А. Скороход активно включається в наукову роботу в області теорії ймовірностей. Закінчуючи університет (1953 р.), він уже мав на рахунку п’ять наукових праць, три з яких опублікували в провідних журналах СРСР. Тоді ж Скороход вступає до аспірантури при Київському університеті і їде продовжувати навчання в Москву.
Молодого киянина швидко примітили. Його глибокі знання і безліч цікавих ідей привертали увагу. Кажуть, молоді колеги цінували кожну можливість поспілкуватися з Анатолієм (наприклад, стоячи в довжелезній черзі в їдальні університету) і, як правило, одержували відповідь на свої запитання. Роботи Скорохода рясніли оригінальними підходами до вирішень проблем і нестандартними асоціаціями.
У 1956 році в Москві почав виходити науковий журнал «Теория вероятностей и ее применения». В одному з перших його випусків надруковано статтю Скорохода, яка дає суттєве узагальнення одного наукового факту («принципу інваріантності Донскера») на значно ширший клас випадкових об’єктів. Вражає сміливість думки і відвага духу молодого науковця, з якими він взявся за цю проблему, поставлену перед ним Борисом Гнєденком. Щоб дати вичерпні відповіді на основні запитання в згаданому вище узагальненні, Анатолію Володимировичу довелось ввести кілька нових понять і запропонувати цілком новий метод доведення, об’єктом якого стали випадкові величини, а не їхні функції розподілу, як це було прийнято раніше.
Повернувшись у 1957 році до Києва після закінчення аспірантури, Скороход почав викладати в столичному університеті. З 1964 року став завідувачем відділу теорії випадкових процесів в Інституті математики НАН України (тоді — Академія наук Української РСР), але викладати в університеті не припиняв. Світову славу принесли А. В. Скороходу його численні наукові праці — 23 монографії (більшість з яких негайно перекладались і видавались в інших країнах) і понад 300 статей, надрукованих у провідних наукових журналах.
Один із напрямів у наукових розробках Скорохода — теорія стохастичних диференціальних рівнянь. Ця область досліджень, у якій дається опис руху динамічних систем, що піддаються випадковим збуренням, важлива з точки зору застосувань у математиці та в низці суміжних наук (механіці, фізиці, навіть у біології та економіці). Починаючи з середини 50-х років ХХ століття, роботи Анатолія Володимировича були етапними в розвитку теорії випадкових процесів, вони певною мірою визначали напрями подальших досліджень у цій теорії не лише в Україні, а й в усьому світі. Науковий доробок Скорохода вражає не так об’ємом, як особливою винахідливістю при конструюванні тих чи інших об’єктів та витонченістю думки при доведенні тверджень, значна кількість використаних ідей пізніше стали класичними.
Лекції Скорохода в Київському університеті суттєво покращували рівень математичної підготовки студентів. Із самого початку викладацької роботи він і тут вирізнявся неординарністю свого підходу, неперервна творча думка часто спонукала його до експромтів у доведеннях, а це робило слухачів співучасниками творчого процесу. В 1959 році на факультеті відкрили нову спеціалізацію з теорії ймовірностей і математичної статистики. Скороход вів спецкурси з різних напрямів цієї спеціалізації, і значна частина викладеного ним матеріалу була його власним науковим здобутком.
Із поверненням А. Скорохода до української столиці почалася активна робота наукового семінару з теорії ймовірностей при Київському університеті. Київ став одним із провідних центрів досліджень в області теорії випадкових процесів, широко відомим світовій науковій громадськості. Низка наукових центрів присилає сюди для навчання в аспірантурі своїх молодих вчених, переважно до А. Скорохода. Він підготував 56 кандидатів і 17 докторів наук.
Підручники і науково-популярні книжки за авторством Скорохода виховували смак до математики і до творчої наукової діяльності молоді.
Рятувала робота
Анатолій Володимирович завжди вирізнявся незалежністю своїх суджень, навіть у роки тоталітарного режиму. В 1968 році за участь у виступі групи представників української інтелігенції на захист конституційних прав громадян (підписав так званий «лист
137-ми») йому заборонили читати лекції студентам, керувати аспірантами. Півтора десятки років йому відмовляли у виїзді за кордон для участі в наукових конференціях. Скороход із гідністю переніс вимушене обмеження своїх прав. Тоді він признавався, що математика рятує його від життєвих негараздів.
У 1980-х розширюються міжнародні зв’язки математика. Великий інтерес викликають його виступи на міжнародних наукових форумах і в СРСР — Міжнародні Вільнюські конференції, що вже півстоліття проводяться в Литві раз на 4 роки, Перший міжнародний конгрес Всесвітнього товариства Бернуллі (Ташкент, 1986 рік), і в інших країнах світу. Він отримує можливість виїзду за кордон, відвідує низку провідних наукових центрів (Паризький університет імені П’єра і Марі Кюрі (1983 рік), Міжнародний інститут системного аналізу при ЮНЕСКО (Відень, 1984 рік), Міжнародний математичний конгрес у США (1986 рік), Міжнародний колоквіум пам’яті П. Леві (Франція, Париж, 1987 рік) тощо. Наукові школи різних країн світу організовують спеціальні семінари, симпозіуми, присвячені розвитку досліджень Скорохода. Як-от, конференція в Чилі, присвячена 40-річчю «простору Скорохода» (1996 рік), київська міжнародна конференція «Простір Скорохода». 50 років потому» (2007 рік), на яку зібралися представники 25 країн світу, тощо.
Анатолій Володимирович активно підтримував демократичні процеси, які розпочалися наприкінці 1980-х. Згадаймо, скажімо, його підтримку письмового звернення до міської адміністрації за дозволом на проведення першого екологічного мітингу в 1988-му, участь у висуненні перших альтернативних кандидатів у депутати Верховної Ради СРСР, у першому з’їзді Народного руху...
Із 1993 року А. В. Скороход працював у Мічиганському університеті (Лансінг, штат Мічиган, США), не пориваючи наукових зв’язків з Інститутом математики НАН України. Його наукові праці останніх років пов’язані з дослідженням асимптотичної поведінки динамічних систем, які перебувають під впливом випадкових збурень.
В американському журналі «Natural scіence» в статті, присвяченій А. В. Скороходу, автор порівнює діяльність математика з виступом відомого піаніста, шанувальники якого, щоб потрапити на концерт, стоять у довжелезній черзі...
Талант, наполегливість, усвідомлення своєї ролі в житті суспільства і свого обов’язку перед ним є так само неодмінними рисами людей науки, проте, на жаль, їх самопожертва на шляху пізнання світу і творення нових можливостей залишається поза увагою широкого загалу...
Микола Портенко, член-кореспондент НАНУ;
Галина Сита, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник.
