Шлях до ниви стане менш тернистий

А на який ужинок спроможний завод? Відповідь однозначна: як мінімум 1000 комбайнів. Але й це, звісно, не межа. Із введенням у травні «Бістроніка» (лазерного розкрійника листового металу), до тієї тисячі додайте ще 40 самохідок. А кожна самохідка — це 3—4 тисячі тонн зібраних за сезон зернових і технічних культур. Ось такий він, урожайний баланс!

Знаєте, що прикро? Що через брак зернозбиральної техніки Україна щороку втрачає (за різними розрахунками) 7—11 мільйонів тонн хліба — шість врожаїв Херсонщини!

В один із вихідних квітневих днів народний депутат України Олександр Єдін і голова Народно-демократичної партії Людмила Супрун вирішили завітати на завод, проблемами якого останнім часом переймаються і Президент, і глава уряду, і парламентарії. І не випадково. Вітчизняне машинобудування для села — одна з важливих складових національної безпеки держави. Саме так — безпеки! Лише наші комбайни — доступні за ціною й адаптовані до місцевих умов збирання — спроможні унеможливити втрати зерна, обернувши їх на колосальні прибутки.

Голова правління ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» Олександр Олійник, директор підприємства Таміла Пугачова, генеральний конструктор Валентин Шурінов, інженери і прості робітники показали гостям увесь цикл складного виробництва. Гості, які обізнані з машинобудуванням не з глянцевих журналів, здивувалися, коли почули, що в цехах підприємства виготовляється понад 5 тисяч комплектуючих.

— «Славутич» і «Скіф» — істинно українські комбайни! — резюмували гості. — І гріх не використовувати такий потенціал. На цьому наголошують Президент України Віктор Янукович і Прем’єр-міністр Микола Азаров. До речі, глава уряду дав доручення очільникам областей невідкладно розробити регіональні програми закупівель складної сільськогосподарської техніки, насамперед вітчизняного виробництва.

Людмила Супрун зауважила:

— Чудово, що голова правління акціонерного товариства підтримує ідею випускати всю лінійку сільськогосподарської техніки. До речі, таким шляхом рухався і «Ростсільмаш». А ми хіба гірші? Реально в Україні нині немає підприємства (крім ХМЗ), де цю ідею можна і потрібно реалізувати. А наступний крок — створення технопарку. Це дасть змогу перейти від «шарпанини» до планового випуску техніки. І я особисто за чітку систему планування, яка діє у США, Канаді, Німеччині.

Залишається сподіватися, що і Верховна Рада невідкладно прийме законопроект «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК».

— Це справді дуже важливий закон, — підкреслює голова правління ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» Олександр Олійник. — Доленосний! Мова про 300 мільйонів бюджетних гривень, які дадуть змогу селянам через НАК «Украгролізинг» або ж напряму купувати нашу техніку із 30-відсотковою компенсацією затрат на її придбання.

Генеральний конструктор НВП «Херсонський машинобудівний завод» Валентин Шурінов — знахідка для нашої держави. Доктор технічних наук, професор, академік, лауреат чотирьох державних премій СРСР, Росії і Білорусі. Не виключено, що до цього списку додасться й Україна.

Двадцять два роки працював Валентин Олексійович на «Ростсільмаші», створюючи відомі всьому світові комбайни. Потім партія (конкретно: член бюро всесильного ЦК КПРС Слюньков) відрядила знаного фахівця на «Гомсільмаш» — піднімати білоруське комбайнобудування.

— Тоді в Гомелі випускали кормо-збиральну техніку, — розповідає під час ознайомлення депутатів із херсонським заводом В. Шурінов. — Після розвалу СРСР керівництво республіки вирішило випускати власні зернозбиральні комбайни. Переорієнтовуватися на їхній випуск було непросто, якщо не сказати більше...

А більше — бюрократія, нестача коштів, неодноразово розсекречена зацікавленість в імпорті впливових осіб.

Довелося Валентину Шурінову звертатися навіть до глави держави. Хоча й не одразу, але це зарадило. Прибувши на «Гомсільмаш», знайомившись з інноваційними розробками комбайнобудівників, Олександр Лукашенко потис лауреатові державних премій руку: «Тепер я тобі гроші дам!». І слова дотримав.

— Держава нам щороку виділяла 1,5—2 мільйони рублів, а то, бувало, й усі 5. Саме завдяки державній підтримці ми в Гомелі з 1998-го по 2005 рік створили чотири моделі комбайнів, які одразу пішли в серію.

— І що з того державі?

— Торік «Гомсільмаш» заплатив у державну казну податків більше, ніж становили обсяги виробництва підприємства у 1999 році. Які ще можуть бути аргументи?

Гріх, як мовиться, не скористатися досвідом сусідів, за яким і до Гомеля їхати не потрібно. А генеральний конструктор своє діло знає! Це завдяки йому в Україні з’явився ще один власний зернозбиральний комбайн «Скіф». Скажемо більше: це ще й перша в історії країни самохідка для збирання рису. Торішні випробування в дослідному господарстві Інституту рису НААНУ показали: на світовому ринку з’явилася конкурентоспроможна машина, на яку, певен, знайдуться покупці і за кордоном.

На Херсонському машинобудівному заводі створено нині всі умови для широкомасштабного подолання дефіциту комбайнів. Сучасні вітчизняні машини поступаються імпортній техніці хіба що в одному — ціні. А особливо в ціні на запчастини, які буквально «роздягають» українського селянина серед білого дня, особливо — в розпал жнив.

Покласти край цьому ганебному процесу можна було ще вчора, якби...

Генеральний конструктор не став розтлумачувати всім відоме «якби», а лише зауважив: «Важко сьогодні в країні знайти галузь, де можна за короткий час мати реальну віддачу в коштах і... хлібові».

Підтримуючи цю думку, голова Народно-демократичної партії Людмила Супрун послалася на зарубіжний досвід:

— Узяти Європейський інвестиційний банк. Він завжди друкує грошову масу під конкретну програму. Є необхідність нарощувати потужності з випуску комбайнів? Будь ласка! Комерційні банки одержують ресурси під 0,15 відсотка річних, додають до них свої 1,5 відсотка, а в підсумку машинобудівні підприємства одержують позики лише під 1,65 відсотка річних. Ось так!

— У нас цю схему можна було б впровадити через державні Ощадбанк чи Ексімбанк, — додає Олександр Єдін. — Лише зменшення вартості кредитних ресурсів через НАК «Украгролізинг» чи інші структури зробить їх доступними і для машинобудівників, і для покупців їхньої техніки. Іншого не дано. І сьогодні головне — запустити нарешті давно розроблений механізм стимулювання випуску і реалізації складної сільськогосподарської техніки. Слава Богу, виробляти унікальну техніку високої якості Україна навчилася, — продовжує народний депутат Олександр Єдін. — І сьогодні я на власні очі побачив: виробництво на ХМЗ збережено в повному обсязі — від початку технологічного процесу до виходу готових комбайнів. Тепер вам тільки необхідно створити умови для виробництва і реалізації. Маю на увазі фінансові умови. Як це зробити? Давайте говорити конкретно. Для цього необхідно наповнити лізинговий фонд конкретними грошима за рахунок бюджету України. За рахунок забезпечення державних або напівдержавних гарантій і через Центральний держбанк, Ощадбанк або Експортно-імпортний банк через лізинговий фонд забезпечити фінансування вашого підприємства. А в подальшому — довести вашу техніку до аграріїв.

— Завод, як ви переконалися, — звертається до гостей директор підприємства Таміла Пугачова, — на піднесенні. У березні реалізували 10 комбайнів «Славутич», надалі плануємо продати не менш як півтора десятка машин. Продовжуємо випуск жаток для збирання кукурудзи і соняшнику. Готуємо на виставку три комбайни — модернізований «Славутич» («Скіф-230»), двобарабанний комбайн із новою силовою установкою «Скіф-250» і рисовий комбайн «Скіф-250Р».

— Завод справді живе! — не приховує захоплення стійкістю машинобудівників у кризовій ситуації Людмила Супрун. — Сподіваюся, що підготовлений законопроект про підтримку вітчизняного комбайнобудування стане реальним кроком до технічного переозброєння галузі новими високопродуктивними машинами. Хочу нагадати і про те, що Росія сьогодні надала своїм заводам, які випускають сільськогосподарську техніку, безповоротну фінансову допомогу в сумі 240 мільйонів доларів. Це приклад, гідний наслідування як доказ того, що держава піклується про вітчизняне сільгоспмашинобудування не на словах...

— Ми готові і технічно, і морально виконати будь-яке доручення Президента й уряду щодо нарощування обсягів випуску машин для села, — підсумовує зустріч із депутатами голова правління ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» Олександр Олійник. — І ми, і наші суміжники. А це понад 120 підприємств країни і близького зарубіжжя: «Сімферопольсільмаш», «Кронід», «Гідросила», «Ірбіс»... Є спільна зацікавленість у тому, щоб ХМЗ розширював виробництво.

Тернистий шлях на поля «Славутича» і «Скіфа», попри об’єктивні й суб’єктивні труднощі, все-таки стає коротший. Головне, щоб на цьому шляху горіло якомога менше червоного світла.