18 травня — 67 років депортації кримськотатарського народу
«Після депортації кримськотатарського народу в Криму були знищені всі сліди матеріальної й духовної культури кримськотатарського народу, аж до мусульманських цвинтарів, перейменовані майже всі населені пункти Криму. Практично все доводиться починати з самого початку — відроджувати театр, створювати музеї і реставрувати зруйновані історичні пам’ятки, засновувати ЗМІ рідною мовою і видавати дитячу та художню літературу, проводити дослідження історичної й культурної спадщини кримських татар і знайомити з ними суспільство». З доповіді народного депутата України, голови меджлісу кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва у Європарламенті, 17.03.2010.
У ході сталінської «культурної революції» у 1920—30-ті роки були фізично знищені або зазнали репресій найталановитіші представники кримськотатарського народу. Гоніння на кримськотатарських учених, діячів культури, духівництва, письменників призвели до непоправних втрат для культури кримських татар і для багатогранної культури народів Криму. За даними кандидата історичних наук Володимира Полякова, до депортації кримськотатарського народу активно розвивалися література, художні промисли, збройова майстерність, образотворче й музичне мистецтво, народна хореографія, працювали два професійні театри, сотні оркестрів і колективів художньої самодіяльності.
Архіви свідчать, що були ліквідовані: 112 особистих бібліотек, 640 бібліотек у початкових і 221 — у середніх школах, 25-мільйонний книжковий фонд кримськотатарською мовою, закриті театри, розграбовані й вивезені культурні цінності кримських татар. Предмети мистецтва, рукописи, що є надбанням усього народу, сьогодні перебувають у музеях і приватних колекціях Франції, Німеччини, Англії, Туреччини, Узбекистану...
Після розвалу СРСР кримські татари масово почали повертатися на батьківщину. В 1989 році на півострові з ініціативи артистів Ільяса Бахшиша, Айше Діттанової, Мер’єм Ібраїмової, Акіма Джемілєва, Сулеймана Умерова, Сейтхаліла Османова відроджується кримськотатарський театр. На початку незалежності України з’явилися й інші осередки культури — струнний ансамбль «Солхат», джаз-ансамбль «Бахчисарай», тріо «Мінарет», ансамбль стародавньої музики «Мак’ам» та інші. Але ці колективи не одержали підтримки держави і змушені були зникнути.
На думку керівника кримськотатарського муздрамтеатру Біляла Білялова, за останні двадцять років відбувалося відродження кримськотатарської культури, але, з другого боку, — залишаються невирішеними політичні й законодавчі проблеми розвитку мови, освіти, збереження й повернення культурної спадщини народу. Кримськотатарська мова, що була колись державною тут, сьогодні не використовується в суспільному житті півострова і перебуває на грані зникнення. Рідною мовою навчаються близько 10 % кримськотатарських школярів. Підручників катастрофічно не вистачає. Мова зникає як засіб спілкування, як носій культури, звичаїв і традицій народу.
Кримськотатарські діячі культури працюють в умовах, не сумісних із творчістю. Музей мистецтв кримських татар розміщується в декількох маленьких кімнатах напівзруйнованого будинку, що опалюється дровами. Тут же й редакція газети «Голос Криму». Єдиний кримськотатарський фольклорний ансамбль «Къырым» репетирує в колишньому кінотеатрі, де на місці зали та сцени росте трава і пасуться кози. А зарплата артистів — 600—700 гривень.
Кримськотатарський театр — єдиний в Україні й у світі, перебуває в приміщенні колишнього клубу НКВС. «Театр не має цехів і обладнання для виготовлення декорацій, бутафорії, реквізиту, — каже Б. Білялов. — Сцена не відповідає нормам, багато років не вирішується проблема кондиціювання повітря, що створює нестерпні умови для артистів і для глядачів». А в центрі столиці Криму, під вивіскою кінотеатру «Сімферополь», — колишня будівля довоєнного театру опери й балету кримських татар. Сьогодні цей кінотеатр перетворився на «барахолку», де продають ширвжиток. Хіба це не образливо для кримськотатарського народу?
Цього року кримськотатарському академічному муздрамтеатру виповнюється 110 років, і хочеться вірити, що влада України й Криму нарешті зрозуміє, що національна культура кримських татар на грані виживання. І треба вже сьогодні вжити невідкладних заходів на державному рівні. Завтра може бути пізно.
