Експозиція Тернопільського історико-меморіального музею пам’яті жертв політичних репресій розгорнута у більш як 20 камерах колишнього слідчого ізолятора КДБ. Тут відтворено режим утримання в’язнів, методи допитів, перебування у таборах. «Для багатьох, хто побував тут, життя було перекроєно, — сказав під час відвідання музею голова облдержадміністрації Валентин Хоптян. — Ці мученики потрапляли у жорна репресивної машини лише за те, що любили Україну». А таких були тисячі. У День пам’яті жертв політичних репресій під стіни музею прийшло чимало тернополян. Були серед них і ті, хто свого часу пройшов через камери слідчого ізолятора. Священики відслужили молебень за невинно убієнних. Представники влади, політичних партій та громадських організацій поклали квіти до стели на будівлі музею. Панахида відбулася також і на Микулинецькому кладовищі, де у братській могилі спочивають жертви політичних репресій.

До речі, тут відновлюють також поховання німецьких солдатів часів Першої світової війни. Ініціатори цієї справи краєзнавці Сергій Ткачов та Ігор Аркуша вважають, що таким чином виконують перше речення Женевської конвенції, підписаної також Україною, про те, що убитий солдат вже не є ворогом. Тим паче, що поховані тут в основному рядові піхотинці. Краєзнавці розчистили хащі, відновили хрести, насипали символічну могилу, до кожного вцілілого хреста згодом обіцяють прикріпити іменні таблички. Микулинецьке кладовище після остаточного впорядкування мають намір внести до переліку туристичних пам’яток, адже тут є поховання воїнів Радянської Армії, які визволяли Тернопіль, жертв політичних репресій, вояків УПА, німецьких і бельгійських солдатів.