Селянам увірвався терпець — вони пішли до суду

Ось уже більше двох років, як винесено «на люди» конфлікт між мешканцями сіл Великоозерянської сільської ради Дубровицького району Рівненської області та єгерем мисливського господарства «Залужжя» Ярославом Серком. Першим про нього в публікації «Обкрадають за допомогою брудних схем» («Голос України» за 17 квітня 2009 року) написав народний депутат України Павло Сулковський (фракція Партії регіонів). Але навіть після виступу народного депутата ні співвласники ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя», ні будь-хто з влади, куди теж зверталися великоозерянці, нічого не зробили, аби конфлікт вщух.

Великоозерянці порушували цю тему на сільському сході, сесіях сільської та Дубровицької районних рад, про що інформували обласну раду минулого скликання, писали народному депутату, зверталися до Президента Віктора Ющенка, у правоохоронні органи (з лютого 2009-го у Дубровицькому райвідділі міліції зареєстровано дев’ять заяв місцевих жителів, що стосувалися їх побиття, погроз фізичною розправою тощо). Зневірені у тому, що можуть добитися правди, мешканці Великоозерянської сільради (а сюди, крім Великих Озер, входять ще й Шахи, Черемель) Дубровицького району через рік після виступу народного депутата написали колективного листа на цю тему і в парламентську газету. Відтоді редакція «Голосу України» тримає на контролі розвиток подій у поліській глибинці, а також періодично інформує про них наших читачів (публікації «Війна» у поліській глибинці» — «Голос України» за 25.03.2010, «Чим завершиться «війна» у поліській глибинці?» — «Голос України» за 13. 04.2010 та «Сюжет для бойовика...» — «Голос України» за 1.02.2011).

Нагадаю, мешканці сіл Великоозерянської сільської ради Дубровицького району писали про те, що після того як на лісових угіддях біля їхніх сіл було створено мисливське господарство «Залужжя», життя у них стало нестерпним. З’явилися, пишуть, проблеми з вільним доступом по гриби та ягоди, з чого виживає більшість поліських сімей в умовах тотального безробіття, дикі тварини нищать городи... Та найбільше невдоволення автори колективного листа висловлювали на адресу єгеря МГ «Залужжя» Ярослава Серка, який, на їхню думку, перевищує свої службові повноваження стосовно місцевих мешканців, грубо поводиться з ними, наводили навіть факти рукоприкладства...

Процитую лише кілька рядків з того колективного листа:

«У нашій місцевості склалась складна, нездорова обстановка. І все через дії єгеря мисливського господарства «Залужжя» Ярослава Серка, який, заявляючи, що є представником впливового чиновника на Рівненщині, витворяє тут що хоче, перевищує свої повноваження єгеря, поводиться з людьми зухвало. Старожили сіл зауважують, що навіть при німецькій окупації такого геноциду не було — населення вільно займалося збором грибів та ягід, сінокосінням тощо. Полювання у мисливських угіддях проводяться у будь-яку пору року, тож людям страшно зайти у ліс... Єгер часто погрожує людям зброєю, перепиняє підводи з дровами, чим перевищує свої повноваження, беручи на себе функції лісової охорони...»

Паралельно з тим, як тривало журналістське дослідження, перевірки здійснювала і прокуратура Рівненської області, оскільки «сигнали» про конфлікт надходили і туди. Не переповідатиму про всі порушення, які виявили під час прокурорських перевірок, — про них наших читачів уже повідомляв тодішній прокурор Рівненської області (нині — заступник Генерального прокурора України) Анатолій Пришко.

Із результатів перевірок, бесід з людьми можна зробити висновок про причини конфлікту. А їх дві: у діях і поведінці єгеря Я. Серка, яка часто не мала нічого спільного з його посадовими обов’язками; а також у тому, що дикі тварини знищують городи місцевих мешканців — тільки торік у Великоозерянській сільській раді зареєстровано 22 скарги місцевих мешканців про це. Та й цьогоріч уже є кілька таких випадків.

З діями єгеря Я. Серка розбираються правоохоронні органи. Хоча й тут їм можна дорікнути, що «розбираються» занадто довго, зокрема, у справі заподіяння тілесних ушкоджень В. Хмелініну, який звернувся до міліції ще 12 лютого 2009 року і за зверненням якого порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України... Втішає великоозерянців хіба те, що співзасновники «Залужжя», хоч із запізненням, але таки зробили кадрові висновки: у листі за 28 березня ц. р. голові Рівненської ОДА Василю Берташу та голові Рівненської обласної ради Юрію Кічатому (до них з колективним листом теж зверталися мешканці сіл Великоозерянської сільської ради) повідомляють про звільнення з посади старшого мисливствознавця Ярослава Серка. Щоправда, керівникам області пишуть, м’яко кажучи, неправду, зокрема, стосовно того, що нібито із звільненням з посад керівників господарства (дивно, що до них віднесли старшого мисливствознавця Ярослава Серка. — Авт.) «значно поліпшилися взаємовідносини між місцевим населенням та працівниками ТзОВ «МГ «Залужжя».

— Автори листа керівникам області дуже поспішили видати бажане за дійсне, — коментує цю відповідь великоозерянський сільський голова Михайло Рябий. — Бо від початку конфлікту до 28 березня цього року, тобто дати написання листа, до нас ніхто з керівників «Залужжя» не звертався. Не зверталися вони і коли ми через єгерів повідомляли керівника мисливського господарства про потрави дикими звірами городів. Можливо, люди і звернулися б до співзасновників, та тільки не знали куди. Ми тільки чули, що офіс «Залужжя» розміщений десь у Києві. А де конкретно, ніхто не знав, тому й місцеві жителі зверталися зі скаргами на потрави городів у сільську раду та в прокуратуру області. Чесно кажучи, тільки прокуратурою області були зроблені реальні кроки, аби допомогти людям. Один з таких — ось цей позов до суду.

На жаль, у законах, що стосуються ведення мисливської галузі, не передбачено відшкодування за знищені посіви дикими тваринами. А щоб застрахувати свої городи, у селян немає коштів, бо більшість із них справді бідують. Але ж існують суто людяні, сусідські стосунки, на які навіть після численних публікацій у пресі, звернення у прокуратуру не пішли співзасновники «Залужжя». Тому й селяни налаштовані рішуче проти того, щоб біля їхніх сіл було мисливське господарство, від якого, вважають, тільки шкода людям. Адже, кажуть селяни, коли у їхніх селах був колгосп, дикі тварини заходили на його поля. Нині ж, коли колгоспу немає, а відтак поля не засіваються і не засаджуються, звірі взялися за «людські» городи, навіть ті, що біля хат.

— Цю зиму моя сім’я перебивалася без картоплі, — розповідає Федір Іванович Остапович — один із соціально незахищених громадян, в інтересах якого прокуратура області подала позов до суду. — А в нас на Поліссі це основний продукт — без картоплі ніяк. Торік на моєму городі, що за тридцять метрів від хати, дикі кабани вирили картоплю, щойно я її посадив. Цьогоріч по черзі стережемо город, але хіба це вихід? Весною мої односельці підсобили мені хто скільки міг насіннєвою картоплею, бо я не мав чим засадити сотки. А в мене ж велика сім’я: я, дружина і дев’ятеро дітей. Ще над двома дітьми я взяв опіку. То уявіть, скільки картоплі потрібно зварити тільки на один сніданок. Не скуштували мої діти жодного качана кукурудзи знову ж таки через те, що її знищили дикі звірі. То яка користь мені та моїм односельцям від такого сусідства з мисливським господарством? Виходить так: багачі розводять дичину, приїздять сюди на полювання, щоб розважитись, а ми сидимо голодні. Це несправедливо. Не знайшли захисту у влади, куди ми зверталися, то, може, знайдемо його в суді?.. — з гіркотою в голосі каже багатодітний батько.

За результатами перевірок прокуратура Рівненської області подала позови до судів в інтересах держави та соціально незахищених громадян — мешканців сіл Великоозерянської сільради (таких у позові тринадцять осіб). 2 червня 2010 року Дубровицький районний суд Рівненської області виніс ухвалу про відкриття провадження у справі №2-559/10 за позовом заступника прокурора Рівненської області до Рівненської обласної ради, ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя»» про визнання нечинними та скасування рішень облради, визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства. А 6 травня у Дубровиці відбулося судове засідання під головуванням судді Зої Сидоренко.

На судовому засіданні представник Рівненської обласної ради визнав позовні вимоги та чітко окреслив позицію ради щодо конфлікту, викликаного передачею в оренду лісових угідь для ведення мисливського господарства «Залужжя»: «Рівненська обласна рада обстоює інтереси Великоозерянської територіальної громади». Схоже, нове керівництво Рівненської обласної ради, на відміну від своїх попередників, таки дослухалось до думки великоозерянської сільської громади.

Селяни наполягали на тому, що життя їхнє стало нестерпним після створення МГ «Залужжя», представники ж мисливського господарства не визнавали позовних вимог. І тим не менше, Дубровицький районний суд частково задовольнив позов прокуратури Рівненської області: визнав нечинними та скасував рішення Рівненської обласної ради (п. 1.2 рішення обласної ради №815 від 23.05.2008, п. 1.3 рішення №1263 від 29.05.2009, п. п. 3.10 п. 3 рішення №1335 від 25.09.2009, п. п. 1.9 п. 1 рішення №1441 від 18.12.2009) щодо надання у користування мисливських угідь ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя»». А їх, нагадаю, надавали кілька разів — так у «Залужжя» набралося 53 тисячі гектарів мисливських угідь (див. карту мисливських угідь станом до 22.04.2011).

Щоправда, у вже згаданому листі від 28 березня ц. р. керівникам Рівненщини ТзОВ «Мисливське господарство «Залужжя»» добровільно відмовилось від частини угідь. Тож після розгляду цього клопотання сесією Рівненської обласної ради 22 квітня ц. р. у «Залужжя» залишилося близько 33 тисяч гектарів мисливських угідь. І всі вони — біля сіл Великоозерянської сільської ради. Тож практично для селян нічого не змінилося. Тому всі надії добитися правди вони поклали на суд. Розуміють, що це буде непросто — надто великі гроші та впливові знайомства стоять за співвласниками «Залужжя». Це відчула і я під час свого журналістського розслідування.

Можна очікувати, не вдовольняться рішенням Дубровицького районного суду і представники ТзОВ «МГ «Залужжя»», які захищатимуть своє право на ласий шматок у вигляді мисливських угідь в Апеляційному суді. Тим часом жодного слова про пошук компромісу або хоча б вибачення перед селянами за дії їхнього єгеря, знищені посіви з їх вуст поки що не прозвучало. Тож звідки взятися компромісу?

Рівненська область.