Як у парламенті збираються боротися з корупцією в земельному розподілі, розповів народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Роман Ткач.
Я багато спілкуюся з різними спеціалістами, які знаються на земельних питаннях, в тому числі і з «просунутими» юристами, то вони мені казали, що є більш як 20 схем шахрайства із землею. Ви описали лише одну з них і навели приклад найбільш цивілізованої, коли держакти видавалися з прив’язкою до координат земельного наділу. Відповідно за цією схемою уже задіяні й більші гроші, до того ж у ній беруть участь корупціонери не найнижчого рангу.
А от що робити з тими державними актами, які видавали, коли взагалі не було координат і не робилися над тими землями фотозйомки з літака? Отримує людина держакт, в якому візуально зазначено лише контур якогось багатокутника, і все. Значну кількість таких актів у країні видано з 1991-го по 2004 рік. З прив’язкою до системи координат акти видаються лише останні шість-сім років.
Я не можу сказати, що це типова схема. Є ще чимало методів заволодіння земельною ділянкою, порушуючи права наших громадян, які вже мають акти на її власність. У винахідливості вітчизняним шахраям не відмовиш, здається, їхній кмітливості немає меж у пошуках варіантів, як привласнити ту чи іншу земельну ділянку.
Але з наведеного вами прикладу ми переходимо до питання, з чого все це починається? А саме з того, що у нас в Україні немає закону про земельний кадастр. І взагалі як такий він відсутній в нашій державі. Що таке, власне, кадастр? Якщо дуже коротко — це інформація про земельну ділянку. Саме в інформації в рамках кадастру зашифровано її розміри, місце знаходження, координати, власника (включаючи і попередніх, якщо такі були), суміжників, трансакції з цим наділом тощо.
До того ж ми пропонуємо в нашому законі про ДЗК піти шляхом цивілізованих країн — передбачити обов’язкове розміщення земельного кадастру в Інтернеті. Тобто, за винятком поки що лише інформації про власників, доступ до інформації матимуть усі бажаючі.
До другого читання ми внесли пропозицію про державних реєстраторів. Саме ці спеціалісти на районному рівні нестимуть персональну відповідальність за те, що мало місце в наведеному вами прикладі у Лісниках. І навіть якщо держреєстратор звільниться з роботи, але через деякий час виявиться, що він брав участь у незаконній оборудці, то в законі передбачено дуже легко встановити і, головне, потім покарати правопорушника. Він матиме власну печатку, ставитиме власний підпис (на кшталт факсиміле), тому сто разів подумає, перш ніж брати хабара і йти проти закону.
