Верховенство права. Це поняття чомусь ніяк не приживається у наших реаліях. Усі звикли, що влада крутить законом, як дишлом. Лише теоретики визнають, що закони треба виконувати завжди — а не тоді, коли чиновнику чи судді вигідно.
Наївні люди сприймають верховенство права як захмарну абстракцію. Вони вважають, що від таких тонкощів їм ні холодно ні жарко.
Навіть працюючи у бюджетному секторі, дехто не усвідомлює, як багато залежить від елементарної законослухняності. Мільйони людей все ще з надією дивляться «нагору», чекають «покращення життя вже сьогодні». Втім, масові акції протесту педагогів показують, що терпіння народу не безмежне.
Тим, хто вважає верховенство права абстракцією, хочу присвятити таблицю з розрахунком безпосередніх збитків більшості бюджетників внаслідок нехтування Кабінетом Міністрів вимогами Закону України «Про оплату праці».
Дані цієї таблиці взяті з офіційних джерел і розраховані за таким принципом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оплату праці», тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», з 1 квітня ц. р. установлено мінімальну заробітну плату 960 гривень. Водночас Кабінет Міністрів України 30 березня 2011 року ухвалює постанову №310 «Про внесення змін в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298», якою визначено, що з 1 квітня 2011 року посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1-го тарифного розряду Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери становить 625 гривень. Очевидно, що ця постанова незаконна. Як вже було сказано, закон прямо приписує, що тарифна ставка робітника першого розряду має становити не менш ніж 960 гривень. Однак припис закону влада виконує лише частково: платить працівникам початкових тарифних розрядів мінімальну зарплату.
При цьому уряд нехтує не тільки законом, але й міркуваннями соціальної справедливості та елементарним здоровим глуздом. Скажімо, прибиральник і технік отримують однакову (мінімальну) заробітну плату. Хоча технік мав би отримувати більше, оскільки його робота потребує більшої кваліфікації та відповідальності. І ці 346 гривень, які недоотримав технік, фактично, вкрадені у нього правовими нігілістами з уряду.
У порушення Закону «Про оплату праці», а також маніпуляціями з Єдиною тарифною сіткою уряд Азарова щомісячно недоплачує практично кожному бюджетнику більше 300 гривень, а кваліфікованим працівникам (вчителям, лікарям) — по 700—800 грн. Протиправні, антисоціальні та абсурдні маніпуляції уряду із тарифною сіткою зайвий раз показують ціну медовустих декларацій команди Азарова. Весь сенс їхніх «реформ» полягає у нишпорінні по народним кишеням.
Чи не настав час схопити владу за «руки загребущі»? Для початку, оскаржувати незаконні рішення щодо тарифної сітки в судах. Якщо ж суди служитимуть не законові, а примхам влади — останнім часом, на жаль, спостерігається така тенденція — ніхто не відбере нашого законного права вийти на вулицю і показати серйозність наших намірів домогтися верховенства права у своїй країні!
Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ, народний депутат України.
