Івано-Франківський академічний обласний муздрамтеатр повернувся з Канади, де гастролював з виставою «Солодка Даруся» за романом Марії Матіос. Організатор турне — одна з продюсерських компаній Америки. Показали «Солодку Дарусю» в Оттаві, Монреалі та Торонто. За словами постановника вистави Ростислава Держипільського, це перша за роки незалежності України повноцінна творча поїздка українського театру за океан. У Канаді була і Марія Матіос, провела там кілька творчих зустрічей.

 На батьківщині вистава двічі — у 2010 і 2011 роках — номінувалася на Шевченківську премію. Захоплено сприйняли «Дарусю...» і за океаном.

— Вистава зібрала рекордно багато глядачів, — розповідає Ростислав Держипільський. — Нам казали, що досі нікому з українських колективів, які тут виступали, не вдавалося зібрати стільки людей. Подивитися «Солодку Дарусю» прийшли різні верстви української діаспори. Вони були розчулені й приголомшені побаченим. «Ми боялися, що наші серця розірвуться від болю, бо це вистава про нас, — говорили старшого віку глядачі. — Нам здавалося, що це за нами, а не за героями вистави прийшли енкаведисти...».

У Монреалі на виставі був відомий український актор і режисер Григорій Гладій, який з 1990-х років живе в Канаді. «Ви вдарили мене в сонячне сплетіння», — так сказав він про виставу, охарактеризувавши її як «сучасну і несподівану». За його словами, вперше за ці роки він відчув, що в українського театру є майбутнє, а отже, є майбутнє і в України. А для акторів найбільшою несподіванкою стало, коли у Монреалі після вистави усі глядачі раптом встали і заспівали гімн «Ще не вмерла Україна...».

Які враження у іванофранківських акторів від Канади?

Тетяна Левченко, акторка: «Ми намагалися говорити в крамницях англійською, а нам відповідали українською мовою. І так бувало дуже часто. Так, наче потрапили в маленьку Україну. У домівках бачили вишиті рушники, писанки, ліжники, українські прапорці. А перше їхнє запитання — «Як там Україна?». Канадці багато розповідали про себе, своє місто, вулиці. Я спіймала себе на думці, що навряд чи могла б так цікаво оповідати про Івано-Франківськ, як вони про свої міста».

Галина Баранкевич: «Перед від’їздом канадці нас просили: «Не їдьте від нас. Ви — частинка України. Поїдете — і в нас буде депресія». Ми відчули, що в них велика ностальгія за батьківщиною».

Олексій Гнатковський: «Українці, які виїхали в Канаду, не забувають про батьківщину. Вони мають свої організації, свої свята, дотримуються наших традицій і звичаїв. А що розсмішило? Моя господиня почула, що в мене біля хати є трошки землі, і питає: «Маєте тракторець?».

Олеся Пасічняк: «Я запитала господаря дому, в якого проживала: «Ви не скучаєте за Україною?». «Це те, що болітиме нам вічно», — відповів він. — Після вистави чоловік не спав до 3 год. ночі, багато курив, бігав за цигарками і все розпитував мене про Україну...».

Нині Івано-Франківський театр збирається на гастролі до столиці. 11—12 травня на численні прохання киян покажуть «Солодку Дарусю» і «Націю» за творами Марії Матіос. А наприкінці травня запрошені з виставою «Нація» в Херсон на театральний фестиваль «Мельпомена Таврії». Восени ж планують поїхати на гастролі до США.

На знімку: сцена з вистави «Солодка Даруся».