Цього року Чернігівський обласний музей імені В. Тарновського відзначає своє 115-річчя... передусім судовими рішеннями. Парадокс у тому, що будинок губернатора, в якому він розташовується з 1934-го по 1941-й, а потім з 1974 року, нібито йому й не належить.

 

— Рішенням Чернігівської облради від 14.08.2003 р. цілісний майновий комплекс Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» передано в держвласність, — розповідає директор музею Сергій Лаєвський. — Разом з іншими пам’ятками «передано» і будинок губернатора. Хоча музей навіть не поставили до відома. Відповідно до акта приймання-передачі від 12.05.2004 р. «комісія провела обстеження» і «передала» приміщення в держвласність. Проте складається враження, що йдеться про іншу будівлю, бо значною мірою не сходяться її основні параметри. Відповідно до інвентарної відомості, яка є в музеї, площа приміщення — 1703 квадратні метри, а в документах про передачу фігурують уже 2063 квадратні метри. Пам’ятці архітектури національного значення приписали 360 зайвих квадратних метрів площі, що дуже дивно. У когось слід запитати: або передали не те приміщення, або де поділися 360 квадратних метрів? Та й насправді жодна комісія приміщення не обстежувала.

Як дізнаємося, на підставі рішення виконкому Чернігівської облради від 08.04.1974 р. №175 та акта приймання-передачі основних засобів від 09.01.1975 р. будинок губернатора передано на баланс Чернігівського історичного музею імені В. Тарновського. 

Водночас функції органу охорони пам’ятки архітектури «Будинок губернатора» покладено на Національний заповідник «Софія Київська», а згодом, після створення НАІЗ «Чернігів стародавній», на цей заповідник. Рішенням виконкому Чернігівської облради від 17.07.1978 р. №308 затверджувався перелік пам’яток, що мали передаватися на його баланс. Однак щодо будинку губернатора це рішення на практиці не було виконано: приміщення не зняли з балансу музею та не перевели на баланс заповідника. Весь цей час між двома установами укладалися «Охоронні зобов’язання», де підтверджувалася балансова належність будинку губернатора до музею. Під час реєстрації у 1997 році «Положення про Чернігівський обласний історичний музей імені В. Тарновського» ця будівля визначалася такою, що передана музейному закладу на правах оперативного управління. 

— Так вийшло, що будинок губернатора — і на балансі заповідника, і на балансі історичного музею, — каже вчений секретар Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Сергій Черняков. — Це юридичний нонсенс. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України вважає, що приміщення в нашому підпорядкуванні. А воно нині висить у повітрі. Треба з цим, зрештою, визначитися за допомогою прокуратури, судової системи.

Депутати Чернігівської облради у 2003 році не дуже заглибилися у проблему з будинком губернатора під час передачі будівель заповідника з комунальної у державну власність. А, виявляється, облбюджет при вирішенні цієї справи на користь Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України може не дораховуватися щорічно до 400 тисяч гривень. Адже комунальний заклад — музей — має орендувати десь за таку суму будинок губернатора для розміщення експозицій, зберігання колекцій. Що це не якась прогнозована фантазія, можна упевнитися із щорічної орендної плати в понад 90 тисяч гривень музейного закладу за полкову канцелярію, де розміщено його фонди.

Мабуть, не випадково музею дописали 360 квадратних метрів під час таємної «передачі»! Адже більша площа — значніша орендна плата!

Одне слово, «виправлення колишніх помилок» призведе до збільшення витратної частини музею на 400 тисяч гривень.

— Але мене вражає ще один парадокс, — каже С. Лаєвський. — Музейні цінності, які ми зберігаємо, є державною власністю. Отож наш місцевий комунальний заклад має платити такі великі гроші державі за те, що зберігає її майно.

Поки що після рішення облради у музею не вилучено майна у формі приміщення. На це не було дозволу місцевої влади. Тож є підстави сподіватися, що на одній із наступних сесій облрада таки повернеться до попереднього рішення і припинить цей абсурд.

 

Чернігівська область.