У Донецьку закрито виставкову залу Обласного художнього музею. Всі заплановані тут виставки скасовані. Приватний власник будівлі не продовжив угоду оренди з музеєм. Привід — ремонт фасаду до Євро-2012. Голова обласної організації Національної спілки художників України Олександр Скорих каже, що культура стала жертвою футбольного чемпіонату. Зі скульптором ми розмовляємо в підвалі: це все, що лишилося у спілки, яка колись володіла кількома будівлями в центрі Донецька, в тому числі — виставковою залою.

 «Як художній музей буде жити? Я не розумію, — розводить руками співрозмовник. — Звичайно, всі обурені. Цей виставковий зал нам свого часу рішенням обкому партії видали. А потім забрали, тепер там приватні господарі. До культури жодного потягу немає. Художники дуже погано сприйняли цю новину. Музей — це центр духовної поживи для городян. Без цього ми ніяк не обійдемося».

Донецький обласний художній музей — один із двох в Україні, що перебувають у так званих пристосованих приміщеннях. Основна частина експозиції — на першому поверсі житлового будинку, сховище — у підвалі. Часті аварії на комунікаціях ставлять під загрозу збереження творів. Місцева влада багато років обіцяє спорудити для музею новий дім. Але вже зрозуміло, що до футбольного чемпіонату воно готове не буде. Зараз триває конкурс проектів. Один із авторів запропонував перенести музей до сусідньої Макіївки — до Будинку культури металургійного заводу. Й митці, й громадськість проти того, щоб обласний музей опинився у депресивному районі навпроти закритих заводських цехів. Від іншої пропозиції — спорудити будівлю в парку ім. Ленінського комсомолу, неподалік Кальміусу та «Донбас Арени», — митці також не в захваті: район не надто пожвавлений, хоча до центральної вулиці — десять хвилин пішки.

«Якщо культуру заганятимуть на периферію, це не позначиться позитивно на суспільстві, — впевнений голова обласної громадської організації «Правовий захист» Вадим Черкас. — Музей ніяк не можна звідти прибирати. Люди повинні знати, де він є. Якщо його заженуть кудись до Макіївки, відвідуваність не поліпшиться. Музей потихеньку общипали. Замість того, щоб зробити його значимим, проводити виставки, запрошувати авторів, улаштовувати аукціони, — у нас чомусь пріоритет віддають якомусь комерційному інтересу, щоб продати приміщення. А далі що?»

Обласна та міська влади не відповіли, в чиїх руках будівля із виставковою залою і як її могли приватизувати. Директор музею Галина Чумак, до якої я зателефонувала, від коментарів відмовилася: мовляв, журналісти... заважають музею працювати. Дивно, бо саме журналісти першими оприлюднили інформацію про проблеми з орендою приміщення. Якби не громадський резонанс, музей міг би вже опинитися десь на околиці.

Голова облдержадміністрації Анатолій Близнюк пропонує вирішувати конфлікт у суді: «Це господарюючий суб’єкт — один і другий. Один — системи комунальної власності, інший — приватний власник. І в суді вони повинні вирішувати всі свої питання. Якщо там є утиск інтересів музею, я чекаю на директора, яка прийде до управління культури, озвучить цю проблему, а не ходитиме, вибачте, під’їздами і розповідатиме».

Сто п’ятдесят квадратних метрів займала виставкова зала в центрі міста. Сьогодні донецькі художники не можуть показати свої роботи або запросити колег із інших областей. У місті, що готується до Євро, у пріоритеті — футбол. Шанувальників інших видів мистецтв просять зачекати.

   КОМЕНТАР

Микола Пташка, начальник управління культури і туризму облдержадміністрації:

«Як на мене, виставкова зала проблеми не вирішує. Та й стан її залишає бажати кращого. Треба говорити про нове приміщення для музею. Підсумки конкурсу проектів підіб’ють у травні, облрада вперше на це виділила мільйон гривень. Адже без грошей проектної документації не підготуєш. Після цього почнеться будівництво, у кращому разі в 2013 році ми матимемо першу чергу музею. Але головне питання — місце. В центрі, відверто кажучи, вільної площі немає, усе вже зайняте».