Диспансеризація — річ клопітлива, але корисна. Це те найкраще, що було варто перейняти із практики Радянського Союзу. До шкіл та садків вирушала комісія, до складу якої входили окулісти, отоларингологи, хірурги тощо. А про стоматологічні кабінети у школах та дитсадках сьогодні можна тільки згадувати...
Нині чи пройде дитина щорічну диспансеризацію, залежить винятково від відповідальності... її батьків. Свідомі відпрошують себе у начальства, дітей — у вчителів, набираються терпіння і вирушають до поліклініки. Менш свідомі «результати» медогляду купують. У столичних поліклініках вони коштують від 50 до 100 гривень.
Таких батьків відлякують довгі черги і недовіра до фаховості медогляду. Можна почути й інші аргументи. Одна мама зізналася, що зважилася «купити результати» після невдалої спроби записатися на прийом до дитячого гінеколога. «Талончики роздають раз на тиждень. Коли зайшла до поліклініки, хотілося запитати: «Що дають?». Битва за талони була не на життя, а на смерть». Інша знайома лякала чергами в лабораторію: мовляв, з першого разу здати кров не вдасться. Наслухавшись страшних історій, вирішую перевірити, чи така страшна дитяча диспансеризація, як її малюють. Для експерименту, звісно, потрібна дитина. Власна підходить найкраще — тим паче на часі оформлювати медичну картку для школи. Подумки дякую синові, що можна уникнути гінеколога, і вирушаю до поліклініки.
Поліклініка Дарницького району, що по вулиці Тростянецькій, — не типовий навіть для столиці дитячий медзаклад. На відміну від багатьох інших районок, тут є всі фахівці і можливість пройти більшу частину необхідних досліджень, що викликає заздрість мешканців сусідніх районів. Черга до лабораторії справді починається від ліфта, але, на диво, рухається швидко. Тож до кабінету долікарського огляду ми підходимо ще до початку прийому. Тішуся: попереду — тільки троє. Але тішуся завчасно — 25 старшокласниць на чолі з учителем гордо проходять повз шоковану публіку. Повідомлення, що школа №Х має індульгенцію не стояти в черзі, звучить як вирок. На заклик: «Майте совість!» звучить категоричне: «Всі запитання до начмеда!». Півчерги зникає. За п’ять хвилин зникає і лікар з кабінету. Ще за 10 — зниклі повертаються з перемогою: про своє розпорядження начмед дізналася від... черги. Просто вчитель вирішила полегшити життя учням і видала бажане за дійсне. Справедливість поновлено. Настрій також.
Нарешті заходимо до кабінету. Тут мають поміряти, зважити, перевірити зір і зробити відтиск ступнів. Щоб полегшити медикові роботу, повідомляю, що саме вчора сина міряли і зважували в садку. Інформація враження не справляє. Кроком руш під ростомір! «Дивно, але вчора наміряли на 6 сантиметрів більше!» — «Я вірю тільки власним очам!» — відповідає лікар і відправляє сина на ваги. Ну й Бог з ним, що наміряли на шість сантиметрів менше, зате наважили на три кілограми більше. І дарма виховательки садка скаржаться, що цей хлопець нічого не хоче їсти. За даними кабінету мір та вагів, його взагалі варто потримати на дієті.
Рушаємо далі. До хірурга черга із п’яти осіб (з дітьми). Займаю і біжимо до лора. Неймовірно, але коридор поруч із кабінетами отоларингологів вільний. Розумію, що прийому немає, але про всяк випадок смикаю ручку. Двері відчиняються.
— Ви працюєте? — Так. — А чому людей немає?
— Ми й самі дивуємося, чому нікого немає.
Одразу зауважу, що на моїй пам’яті таке диво відбувається вперше. Проте в лора є роз’яснення: «Ми все-таки лікарі сезонні. З приходом теплих днів роботи стає менше. Та й нині у штаті поліклініки аж три такі спеціалісти». Це відвідування дуже відрізняється від попереднього, коли за дверима очікували з тридцять душ. Ретельний огляд і справді корисні поради. Висновок логічний — що більше часу в лікаря, то більше шансів отримати кваліфіковану допомогу.
Тим часом черга до хірурга збільшилась утричі. На щастя, після нас. Хірург на поліклініку — один. Тож швидкий огляд, швидкий обмін репліками і... наступний!
Старшокласники в черзі перешіптуються, що зайняли чергу на кардіограму та до ендокринолога. Для дітей молодшого віку ці лікарі ще не обов’язкові. Достатньо здати аналіз крові на цукор. Хоча цей показник аж ніяк не вкаже на проблеми зі щитовидкою. А за рекомендаціями ВООЗ, усім дітям, народженим в Україні після Чорнобильської аварії, слід раз на рік перевіряти саме цей орган. Щодо кардіограми, то її зобов’язали робити всім учням після того, як київська школярка померла просто під час уроку фізкультури. Під цим кабінетом черги довші, бо й процедура потребує більше часу.
Ось і все. Диспансеризацію завершено. На все про все — три години. Чутки про шалені черги виявилися перебільшенням. Про профогляд «для галочки», як на мене, також.
