Тетяна Мартинова  пішла шляхом батьків — сільських учителів. З дитинства дівчина обожнювала математику, але вступила (не без впливу мами) на фізмат. І вже в процесі навчання закохалася у фізику, яку й викладає 37 років. Із них 14 — у морському ліцеї імені професора Михайла Александрова при Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова.
Про елітний ліцей, який готує абітурієнтів фактично для всіх класичних вузів країни, я вже розповідав («Голос України» за 24.12.2010).
Цікавий факт: нинішнього директора Олексія Реутенка, котрий вивів одинадцятирічку у флагмани вітчизняної освіти, навчали в школі батьки Мартинової, а її — сам Олексій Олексійович.
Тетяна Іванівна продовжує традиції своїх учителів. Зокрема, визначає, як і вони, здібності учнів за трьома чинниками: працьовитість, логічне мислення, бажання вчитися. «Я ніколи не працювала на ледаря», — каже вона. Вибирає «жертву» на факультативах, а обравши — веде її до щасливого фінішу.
Якось звернула увагу на хлопця із посередніми здібностями. Його бажання освоїти фізику було таке велике, що це відбивалося в очах. У результаті: батьки прищепили йому посидючість, учитель навчив логічно мислити й школяр став призером обласної олімпіади. А згодом порадував наставників чудовою роботою в Малій академії наук.
Другий талановитий хлопчик два роки перемагав у республіканських олімпіадах, третій, четвертий — в обласних.
Лише торік Мартинова підготувала вісім призерів.
Хто хоче навчитися — навчиться. Це стосується і учнів, і колег Тетяни Іванівни. Вони можуть у будь-який момент приїхати в ліцей і докладно розпитати Вчителя, ЯК їй вдається якісно пекти «пироги».
Вона розповідала мені про це довго, але я, лірик, зізнаюся, зрозумів тільки одне: у Мартинової своя, авторська, методика розв’язання задач з фізики. Той, хто опанував її — неминуче досягає успіху.
— Я росту разом з дітьми, — каже педагог. — Водночас маю бути вище за найздібніших. Адже вони фальш і дилетантство на відстані відчувають.
Сьогодні завдяки вихованцям-призерам ліцей має непоганий кабінет фізики, отриманий у нагороду за успіхи. Але обладнання все одно не вистачає. Мартинова не нарікає. Вона, як то кажуть, за допомогою підручних засобів проводить урок так, що діти ахають. На базарі купить іграшки для дослідів, складе кодограми, таблиці, збере малюнки — все, до занять готова.
Так роблять багато хто з її колег, але якщо вони підуть на пенсію, хто вчитиме дітей? Це хвилює Тетяну Іванівну, директора, окремих чиновників від освіти. А має турбувати всіх можновладців, котрі досі не зрозуміли, що пріоритетом держави повинні бути якісна освіта і здоров’я нації.
Це усвідомили в морському ліцеї імені М. Александрова, а тому там давно взяли курс на глибокі знання й зміцнення духу й здоров’я учнів.
Миколаїв.