Наступним, після внесення змін до закону «Про Кабінет Міністрів України» та ухвалення закону «Про центральні органи виконавчої влади», завданням Верховної Ради на шляху реформування державного управління став розгляд президентського законопроекту «Про державну службу» (реєстр. №8306).
Наразі цей документ ухвалено в першому читанні, проте очікується, що в процесі підготовки до остаточного розгляду він зазнає значних змін. Насамперед це стосується підходів до деполітизації держслужби.
Представник глави держави у Верховній Раді, народний депутат Юрій Мірошниченко зазначив, що він «є важливою складовою адміністративної реформи», а головна його мета — забезпечення політичної нейтральності всіх чиновників та прозорості їхньої діяльності. Досягти цієї благородної мети планувалося через впровадження заборони держслужбовцям бути членами політичних партій, а в разі реєстрації їх кандидатами на виборні посади обов’язок упродовж двох тижнів подати заяву про надання передвиборчої відпустки. Однак під час розгляду та ухвалення документа в першому читанні саме положення про деполітизацію державної служби викликало чи не найбільше дискусій, тож міністр юстиції Олександр Лавринович повідомив, що заборону держслужбовцям бути членами політичних партій із законопроекту буде вилучено. Законопроектом «Про державну службу» пропонується запровадити системну класифікацію посад державної служби, єдині умови проведення відкритого конкурсу для вступу на державну службу та вичерпний перелік підстав її припинення, принципи дисциплінарної відповідальності держслужбовців.
Історія питання
Сьогодні діяльність чиновників регламентується ухваленим ще 1993 року законом «Про державну службу». Однак з того часу відбулися значні суспільні трансформації, тож уже давно назріла потреба розробки та ухвалення нової редакції цього закону. Зокрема, ще у 2004 році на виконання Указу Президента «Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу» при Кабміні було створено робочу групу, котра напрацювала законопроект «Про державну службу в органах виконавчої влади». У 2006-му функції з доопрацювання цього документа було покладено вже на урядову робочу групу. Наступне погодження тривало близько року, тож лише 20 вересня 2007 року законопроект «Про державну службу» було зареєстровано в парламенті. Але вже з 23 вересня 2007-го у зв’язку з набранням повноважень Верховної Ради VІ скликання він вважається відкликаним. На початку наступного, 2008 року, цей законопроект було зареєстровано у Верховній Раді як законодавчу ініціативу на той час опозиційного народного депутата Віктора Януковича, а у вересні того ж року його навіть було ухвалено в першому читанні. Однак уже через декілька днів, після дискусії про розмежування політичних та адміністративних посад, парламент скасував попереднє голосування та знову відправив законопроект на доопрацювання. У 2009 році новий законопроект «Про державну службу» було знову внесено на розгляд Кабміну, однак до наступного внесення його до Верховної Ради справа дійшла лише у 2011 році.
Паралельно було опрацьовано концепцію Державної цільової програми реформування державного управління та державної служби на 2011—2015 роки. В цьому документі вкотре зверталася увага на незахищеність державної служби від політичного впливу, тож головним завданням реформування системи держслужби визначалося розмежування політичних та адміністративних посад в органах виконавчої влади.
Політичні та адміністративні посади: як забезпечити баланс?
Нині законопроект «Про державну службу» знову на розгляді Верховної Ради. І знову одними з найдискутивніших є положення про розмежування політичних та адміністративних посад, а також про те, на кого поширюватиметься його дія. Зокрема, законопроектом пропонується не поширювати його дію на Президента, членів уряду, перших заступників та заступників міністрів, народних депутатів та їхніх помічників-консультантів, працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини, та суддів, працівників органів держвлади, що виконують допоміжні функції та функції з обслуговування, працівників державних підприємств, установ та організацій, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інших органів, яким присвоюються спеціальні звання. Зауважимо, що коли йдеться про міністрів чи їхніх заступників, то тут начебто все зрозуміло, оскільки ці посади згідно із законом про Кабмін віднесені до політичних, а от стосовно деяких інших категорій службовців, які також реалізують державні функції, то тут лунає чимало заперечень.
До того ж, хоч у прикінцевих та перехідних положеннях законопроекту за працівниками органів державної влади, державних підприємств, установ та організацій, на посади яких на день набрання законом «Про державну службу» чинності перестане поширюватися статус держслужби, пропонується зберегти статус держслужбовців, проте невдовзі це неодмінно призведе до ситуації, коли в одному держоргані паралельно та однакові посади обійматимуть працівники як зі статусом держслужбовця, так і без нього. Тож не виключено, що це створюватиме напругу в такому колективі, особливо якщо його очолить керівник, який уже не матиме статусу держслужбовця.
Також пропонується встановити чіткий перелік обов’язків держслужбовця. В основному тут перелічено такі, начебто самозрозумілі речі, як дотримання законів і Конституції України, в тому числі й у частині запобігання та протидії корупції та уникнення конфлікту інтересів під час проходження державної служби. Документ зобов’язує держслужбовців до політичної нейтральності та лояльності державній службі. Іншими словами, це означає, що держслужбовець, незалежно від своїх політичних переконань, має об’єктивно та неупереджено виконувати законні накази осіб, які обіймають політичні посади та яким він підпорядкований. На цьому ж грунтується й заборона для держслужбовців бути членами політичних партій, займатися передвиборчою агітацією та організовувати чи брати участь у страйках. Мало того, під час виконання своїх посадових обов’язків держслужбовець взагалі не матиме права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти дії, котрі можуть бути потрактовані як особливе ставлення до певних політичних партій. Зрозуміло, що держслужбовці не можуть бути членами політичних партій. Разом з тим ст. 36 Конституції гласить, що «громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації», а ст. 44 передбачає, що «ті, хто працює, має право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів».
Вимоги до кандидатів
Встановлюючи критерії вступу на державну службу, автори законопроекту наголошують на професійному рівні претендентів та зазначають, що це мають бути «повнолітні громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, що вільно володіють державною мовою». Водночас пропонується встановити низку обмежень, наявність яких закриватиме шлях на державну службу.
Крім того, в поданому Президентом законопроекті передбачається, що особа, яка вступає на державну службу, ще до призначення на посаду має позбутися статусу підприємця, вийти зі складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, припинити виконання роботи за сумісництвом (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту).
Законопроектом встановлюється й матеріальна відповідальність дерслужбовців, зокрема, якщо внаслідок їх незаконних рішень, дій чи бездіяльності було завдано шкоди фізичним чи юридичним особам, а згодом ці збитки було відшкодовано за рахунок держави. Наприклад, сьогодні Україна є одним з лідерів за скаргами до Європейського суду, після рішень якого з держбюджету виплачуються значні суми відшкодування, причиною чого стали саме незаконні рішення, дії чи бездіяльність конкретних держслужбовців. Тож законопроект передбачає право держави на відшкодування цих втрат держбюджету за рахунок винного держслужбовця. Зауважимо, що хоч Головне науково-експертне управління Верховної Ради рекомендувало повернути законопроект «Про державну службу» суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання, парламент проголосував за ухвалення його в першому читанні. На таке рішення народних депутатів вплинуло повідомлення міністра юстиції Олександра Лавриновича про те, що Президент не наполягатиме на тому, щоб претенденти на держслужбу відмовлялися від членства в політичних партіях, що помічники-консультанти народних депутатів не втратять статус держслужбовців (на них поширюватиметься статус працівників патронатних служб) та що з цього законопроекту буде вилучено положення про те, що держслужбовці можуть претендувати на пенсію лише у 65 років.
