Сьогодні у Верховній Раді України відбудеться засідання Постійної комісії Міжпарламентської асамблеї СНД з науки та освіти. Про діяльність комісії та проблеми, які обговорюватимуть парламентарії держав—учасниць СНД під час зібрання у Києві, — розмова з головою комісії, народним депутатом України, секретарем Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти Катериною САМОЙЛИК.

— Яка мета діяльності комісії? Які питання буде винесено на обговорення під час її засідання у Києві?

— Постійна комісія МПА СНД з науки та освіти була створена в 1999 році з ініціативи українського парламенту з метою ефективнішого використання інтелектуального потенціалу держав—учасниць СНД і зближення інтелектуального потенціалу держав—учасниць СНД і національного законодавства у сфері науки та освіти в країнах Співдружності. Ми були ініціатором створення постійної комісії, бо розуміємо: без освіти та науки неможливо рухатися далі. У нас дуже багато спільного з країнами СНД, і нехтувати той досвід, який у нас був, нерозумно. Метою створення комісії також було пропонувати національним парламентам модельні законопроекти, які відповідали би спільному простору країн співдружності. Модельні законопроекти — це не означає, що вони повинні один до одного реалізуватися в тій чи іншій країні. У кожної суверенної і нині самостійної країни є своє бачення, конкретні реалії, але є кістяк, довкола якого можна будувати законодавчу базу. До Постійної комісії входять представники всіх національних парламентів. Під час розробки модельних законопроектів ми враховуємо досвід різних країн. Комісія також прийме постанови — про відзначення 300-річчя від дня народження Михайла Ломоносова і 

100-річчя від дня народження Лева Гумільова. Українська сторона запропонувала включити до порядку денного також питання про відзначення ювілею академіка Володимира Вернадського, бо ця людина зробила великий внесок у розвиток не лише української науки, а й інших країн. Ми також заслухаємо звіти про роботу комісії за минулий рік, які питання плануються розглянути на пленарному засіданні МПА СНД у жовтні в Санкт-Петербурзі. Засідання МПА СНД відбуваються двічі на рік — восени проходять пленарні засідання асамблеї і постійних комісій, а весною — лише засідання комісій. Штаб-квартира МПА СНД розташована в Санкт-Петербурзі в Таврійському палаці.

   ФАКТ

Постійна комісія МПА СНД з науки та освіти прийняла 25 модельних законодавчих актів, прийнятих Асамблеєю. Це, зокрема, законо-проекти про загальну середню і дошкільну освіту, позашкільну освіту, наукову і науково-технічну діяльність, про охорону прав на наукові відкриття, про раціоналізаторську діяльність. Ці закони, які ініціювала Верховна Рада України, дуже високо оцінені всіма національними парламентами.

Наша мета — напрацювати такі законопроекти, які не роз’єднуватимуть, а об’єднуватимуть і науку, і освіту на терені Співдружності, бо країни СНД поєднує дуже багато, починаючи з історії. Ми працюємо, щоб, враховуючи національну самобутність, традиції, реалії розвитку економіки і науки окремих держав, окреслити перспективи, за якими мають розвиватися освіта й наука.

— Які ще заходи відбудуться у рамках засідання комісії?

— Другою частиною засідання буде виїзд до «Київської політехніки». На часі постало питання про прийняття модельного закону про наукові парки. Україна першою набила собі лоба на цьому законопроекті, він дуже довго не міг пройти, не було вдосталь голосів. Спочатку прийняли закон про науковий парк «Київська політехніка», щоб напрацювати досвід роботи, а згодом ухвалити ширший рамковий закон. Під час виїзного засідання ми покажемо напрацювання наукового парку «Київська політехніка», який відомий у всьому світі, як поєднується наука, передові технології та практика. Бо це дуже важливо — зв’язок вузівської науки із практикою. У деяких вузах, особливо приватних, студенти не знають, що таке виробнича практика, як поєднати теорію з практикою. І просто вхолосту викидають гроші або батьки, або держава, і ми не зможемо повною мірою використати таких спеціалістів.

— Чому засідання відбувається саме в Україні?

— Спочатку планувалося його провести в Казахстані. Але у зв’язку з президентськими виборами Казахстан попросив перенести засідання в Астані на наступний раз. Україна підставила своє плече, і ми прийматимемо гостей.

— Як би ви охарактеризували сучасні реформи у вітчизняній освіті, дії нового уряду в цій царині, Болонський процес — ми «попереду воза» порівняно з країнами СНД чи пасемо задніх?

— Ми не пасемо задніх, але в нас є інша небезпека, як і під час вступу до СОТ. Усе приймаємо без застережень. Китай у СОТ. Але Китай вів декілька років переговори, щоб їх прийняли до СОТ і врахували всі їхні позиції, не знищили національну економіку. А ми проголосували «за» стоячи, а тоді схаменулися: не стало корівок, молока, у Білорусі почали закуповувати молочний порошок... В освіті також дуже важливо не все приймати «під козирок», погоджуватися з усім. Ми доєдналися до Болонської декларації, і вона запроваджується. Але ще не досягли того рівня, про який йдеться у декларації, — самоврядування, ставка на самостійне вивчення предметів тощо. Хотілося б, щоб у законі про вищу освіту ми змогли би відобразити ці питання — автономії вузів, самоврядування тощо. Не можна сказати, що в сфері освіти ми відстаємо від якоїсь країни СНД. Ми навіть на півкроку чи крок ідемо вперед. Однак треба враховувати національні надбання. Ще Шевченко нас навчав: «І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь». А якщо цуратимемося, що ж ми за народ?

   ДОВІДКОВО

Для стимулювання процесу зближення законодавчих рішень країн Співдружності комісія виступила з ініціативою про внесення відповідних змін до регламенту національних парламентів з метою проведення процедури моніторингу і аналізу використання модельних законів МПА СНД.

Я не сказала б, що в Україні триває широкомасштабне реформування освіти. У нас справді міністр-реформатор. Але треба створити рівні умови для навчання і вступу до вищих навчальних закладів. А ми для вступу створили рівні умови, але внизу є елітна школа і є школа сільська, де ще буржуйки стоять, а дітям на дошці малюють комп’ютер, клавіатуру і монітор. Я також не згодна з тим, що дітей за 70, а то й 200 кілометрів везуть на тестування. Уявіть собі, о котрій годині треба прокинутися дитині, щоб добратися з Генічеська до Херсона на тестування? Плюс психологічний момент — чужі люди, незвична ситуація... До реформування сільських шкіл та створення сільських шкільних округів також є дуже багато питань. Возити першокласників по наших розбитих дорогах автобусами, які розпадаються на півшляху, — теж не вихід. Треба враховувати й економічні наслідки — де немає школи і дитсадка, молоді сім’ї не затримуються, і село вмиратиме і руйнуватиметься. Досить від’їхати 100 кілометрів від Києва, щоб пересвідчитися. Звісно, економіка диктує все: і соціальну політику, й інше, але треба не забувати: не буде людей — не буде й кому створювати економіку суверенної держави.