На три дні — 27—29 квітня — розрахований міжнародний культурний проект «Дон Кіхот у Києві». Книга Сервантеса «Дон Кіхот» — друга за популярністю у світі після Біблії. У програмі — вечори фламенко, театральні вистави, зокрема балет «Дон Кіхот» у Муніципальному театрі опери і балету для дітей та юнацтва.
Найпомітніша акція проекту — три доби безперервного читання «Дон Кіхота» іспанською та українською мовами, що триває й зараз у Національному музеї літератури. Тут нам справді є чим похвалитися — український переклад Дон Кіхота», зроблений Миколою Лукашем та Анатолієм Перепадею, вважається одним із найкращих у світі. Цей текст здатен однаково добре репрезентувати як оригінал, так і його перекладну версію.
Захід відкрився врочисто — за участю Надзвичайного і Повноважного Посла Іспанії в Україні пана Хосе Родрігеса Мояно, заступника міністра культури України Юрія Артеменка, відомого поета та громадського діяча Бориса Олійника. Стіни актового залу прикрашено картинами на «донкіхотську тему» художника Юрія Шабліовського, малюнками й картинами юних киян. У залі також багато школярів — учасників читання. Доба поміж читальниками ділиться так: удень — школярі, з 17-ї до 24-ї години — перекладачі-іспаністи, а вночі читають студенти, до того ж не лише гуманітарних вузів.
Але першими читали по кілька абзаців із безсмертної книги високі гості. Почав Борис Олійник, за ним пан Хосе Родрігес Мояно і Юрій Артеменко. До речі, заступник міністра української культури одразу ж перейшов на російську мову — мовляв, пан посол краще її розуміє (справді, дружина пана посла — наполовину росіянка). Утім, у залі був присутній відомий український іспаніст Сергій Борщевський, що переклав безліч іспаномовних авторів — від Кальдерона до Борхеса. Отже, міг би перекласти й чиновницький спіч, але ніхто про це не подумав. Далі — більше: на російську перейшов і Борис Олійник. Зі своєю неповторною полтавською вимовою поет сказав, що «Дон Кіхот» — це фундамент, на якому «зіждєтся духовний храм чєловєчєства». Вийшло, що українською тут говорила лише пані Галина Сорока, директор музею літератури — мимоволі українську мову зроблено музейним експонатом на очах у дітей. Згадалося, як у 1950-х роках вийшов у нас розкішний «Дон Кіхот» у перекладі... з російської мови на українську!
Цікаво, що потім, коли високі гості читали «Дон Кіхота» (з трибуни, вкритої килимком у народному стилі), український текст в устах заступника міністра звучав краще, ніж перед цим російський. А пан Хосе Родрігес Мояно, звісно, читав іспанською бездоганно і полум’яно, як Фідель Кастро у кращі свої роки. А далі читання відбувалося як і задумано. На переможців читацького марафону чекають нагороди: два набори книжок (у видавництві «Веселка» саме вийшло нове видання славетної книги) та одна подорож до Іспанії на двох, з відвідуванням рідного міста великого Сервантеса. Переможців буде оголошено завтра у другій половині дня.
Письменник Борис Олійник, директор Національного музею літератури Галина Сорока, посол Іспанії пан Хосе Родрігес Мояно, заступник міністра культури Юрій Артеменко.
