За стабільно високих результатів у виробництві зерна — на Одещині щорічно збирають близько трьох мільйонів тонн зернових — тваринництво опинилося в стані пасербиці. За останні 10 років, за даними головного управління статистики в Одеській області, виробництво м’яса зменшилося на 51 відсоток, молока — на 24 відсотки. А поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 236 тисяч голів (54 відсотки), свиней — на 114,6 тисячі (24 відсотки).
Депутат Одеської обласної ради Анатолій Мірошников, разом з яким довелось побувати у відрядженні в південних районах області, повідав, що тепер менш як чверть господарств регіону розводить корів. Водночас у деяких районах велику рогату худобу й зовсім припинили вирощувати.
— У Миколаївському районі, — розповів Анатолій Мірошников, — працює 26 господарств, а корів немає в жодному. У Любашівському — із 52 господарств корівки є тільки у двох. У Комінтернівському — з 43 вирощуванням корів займаються два господарства.
85 відсотків великої рогатої худоби області сьогодні утримується в приватному секторі. А там, як відомо, забезпечити високу якість молока вдається аж ніяк не завжди.
Політика обласного керівництва розв’язати проблему тваринництва через корів, які перебувають в особистих господарствах, у багатьох аграріїв викликає і критику, і нерозуміння.
— Домашні корови — це безрідні тварини, — зазначила на нещодавній нараді тваринників Герой України, директор агрофірми «Маяк» Зінаїда Гришко. — Невідомо, якими бичками вони запліднюються. Багато молока від таких корівок не візьмеш, а якої воно якості й зовсім невідомо. Компанії з переробки молока висувають високі вимоги до вихідного продукту. Перевіряється не тільки його жирність, а й бактерицидне забруднення і вміст соматичних клітин.
До речі, на сесії обласної ради ще в січні нинішнього року була прийнята програма «Тваринництво Одещини 2011—2015». Пріоритетними напрямами розвитку тваринництва визначені молочний і м’ясний напрямок, свинарство, птахівництво й вівчарство. Передбачається, що поголів’я великої рогатої худоби зростатиме за рахунок власних можливостей сільгосппідприємств, закупівлі як племінних тварин, так і поліпшення порід, які використовують в особистих господарствах.
— Програма начебто правильна й необхідна, — зазначає Зінаїда Гришко, — але я вважаю, що закупівля череди за кордоном — порожня витрата грошей. «Забугорні» корівки в нас не приживаються. Іноземки звикли до спеціалізованого режиму харчування, до певного клімату. В умовах посушливого й різко континентального клімату області закордонні корівки просто не акліматизуються. І тому необхідно зосередити зусилля на розвитку племінної справи в Україні.
Втім, проблеми тваринництва регіону — не нові й знайомі аграріям, про них говорять роками, приймають рішення і програми, але молока, м’яса і яєць більше не стає. Чому?
Депутат обласної ради Анатолій Мірошников відповідає так: «В Україні аграрна політика є, а от якість цієї політики потребує кращого. Не перший рік точаться розмови про підготовку кадрів, про роль науки у відродженні тваринництва, про пільгове кредитування продовольчих програм. А реальних результатів немає досі. Потрібна тверда воля уряду на порятунок тваринництва й реальні заходи для його відродження».
Одеська область.
