Полковник у відставці вінничанин Василь БАТЧЕНКО відомий тим, що у 1945-му охороняв зал, де підписували Акт капітуляції фашистської Німеччини у Другій світовій війні. Брав участь у боях на Курській дузі, штурмував Берлін. Василю Григоровичу, уродженцю Сумщини, випало визволяти Вінницю. Місто над Бугом згодом стало його рідним. Кавалеру багатьох бойових нагород, інваліду війни першої групи прикро, що на схилі літ опинився у полоні байдужості чиновників. Постанова Кабміну зобов’язує органи влади першочергово забезпечувати таку категорію ветеранів житлом. Тим часом колишній фронтовик на сьогодні тільки 53-й у списку на поліпшення житлових умов. А йому вже 88 років. У 2-кімнатній «хрущовці», в яку вселився ще 1970-го, крім нього з дружиною туляться і внуки, і правнуки — загалом на невеликій житловій площі проживає семеро людей!
Німців конвоювали англійці
День Перемоги у минулому, 2010-му, Василь Григорович зустрічав у Берліні. Його разом із невеликою групою колишніх учасників штурму німецької столиці запросили на екскурсію. У будинку, де 8 травня 1945-го підписували Акт про капітуляцію фашистської Німеччини, нині музей історії Другої світової війни. Будинок належить Росії. Коли зайшли у зал, де відбувалося підписання історичного документа, екскурсовод повідомила, що серед гостей є людина, яка була присутня під час тієї події. Запропонувала Василю Григоровичу продовжити розповідь.
— Я більше хвилювався, ніж коли брали Берлін, — каже ветеран. — Показав місце, де саме я стояв у 45-му. Процедура підписання розпочалася дуже пізно, приблизно о 12-й ночі. А завершилася майже о першій годині. Весь день представники делегацій Англії, Америки, Франції й Радянського Союзу узгоджували подробиці по телефону з керівниками своїх держав. Мене здивувало, що німецьку делегацію конвоювали не росіяни, а англійські офіцери. Делегацію Радянського Союзу очолював маршал Жуков. Він, як то кажуть, диригував процесом. Навіть вказував місце для делегацій. Німців посадили окремо. Точніше, сиділи тільки троє з них, решта стояли. Генерал Кейтель, який підписував акт від імені уряду Німеччини, повільно підійшов до столу з тростиною в руці, так само повільно одягнув монокль, взяв ручку. Він найдовше з усіх ставив підпис.
А переможець бідніший за переможеного...
Під час минулорічної поїздки у Берлін полковник Батченко розмовляв з колишнім німецьким солдатом. Він ровесник нашого ветерана. Дійшов до Сталінграда. Німець цікавився, яка пенсія у вінничанина.
Я почав говорити: чотири тисячі, але ще не закінчив фразу, як німець здивовано перебив мене, — згадує Василь Григорович. — Каже, у мене три з половиною, а в тебе — чотири? Не може бути. Довелося пояснити, що у мене чотири тисячі гривень, а не євро, як у нього. Колишній солдат вермахту має і квартиру, і дачний будинок за містом, і автомобіль.
Тим часом наш фронтовик із сім’єю з семи чоловік тулиться у 2-кімнатній «хрущовці». На відміну від переможеного німця, нема в нього ні автомобіля, ні дачного будинку. Найбільша мрія солдата-переможця — отримати хоча б однокімнатну квартиру, куди б могли переселитися з дружиною.
Вінниця.
На знімках: таким був солдат у 1945-му; учасник штурму Берліна Василь Батченко з онукою.
Фото автора і з архіву ветерана.
