Берези плачуть солодко

Дорога з Луцька до райцентру Любешів не близька — майже 140 кілометрів. Більша половина шляху пролягає через чудові ліси. То тут то там над шосе видно березняки. Старожили кажуть, що стільки і таких великих гаїв цих білокорих дерев на Волині раніше не було. Чимало їх з’явилося в 1960-х роках, коли Дмитро Телішевський, засновник і багатолітній керівник обласного управління лісового господарства, а тепер жива легенда нашого краю, розробив модель комплексного використання лісових ресурсів. Вона стала взірцем для всього колишнього Радянського Союзу. Саме за Дмитра Антоновича в нашому поліському краї в усіх лісгоспах створили підприємства, де переробляли все: від коріння дерев до їхніх стовбурів і хвої, а також дикоростучі плоди, лікарські трави. Обов’язковим їхнім елементом були консервні цехи. Продукція там була різноманітна: це і мариновані гриби, і варення з чорниць, журавлини, ожини і навіть консерви із м’яса дичини. А традиційно сезон ці міні-заводи розпочинали з переробки березового соку. В області в ті роки його заготовляли по 10—15 тисяч тонн. Цілющий напій вагонами відправляли до Росії, Казахстану, Грузії... Добрим послідовником і учнем Дмитра Телішевського став нинішній директор державного підприємства «Любешівагроліс», заслужений лісівник України Віктор Симонович.

Обсяги заготівель тепер не ті, що були років двадцять тому. Однак і сьогодні лісівники Волині мало не єдині на теренах колишнього СРСР зберегли консервні цехи при лісгоспах. І кожна весна на них розпочинається з переробки березового соку. Одним із лідерів цієї справи є ДП «Любешівагроліс». В урочищі, куди ми прибули разом із директором підприємства Віктором Симоновичем, бригада з п’яти осіб саме зливала сік у цистерну колишнього молоковоза.

— З початку сезону вже зібрали 110 тонн, — розповідає робітник Андрій Труш. — Працюємо за договором. За тонну соку отримуємо сто гривень. Використовуємо дерева лише певного діаметру. Після підсочки ретельно замазуємо на них рани. Оскільки ця плантація через кілька років піде під рубки головного користування, то шкоди ці берези зазнають незначної.

У консервному цеху підприємства повним ходом іде розлив соку в трилітрові банки. Випускають тут не лише березовий сік із цукром і березовий на м’яті, а й купажований із соком чорноплідної горобини, чорниці, яблук.

— Маємо на підприємстві два консервні цехи: м’ясних консервів та овочевих, — розповідає Віктор Симонович. — Останній із них працює майже цілий рік. Окрім березового, яблучного та купажованих соків виготовляємо там джеми з дикоростучих ягід, маринуємо гриби, помідори, огірки, кабачки... Були роки, коли заготовляли до півтисячі тонн березового соку, грибів — до 70 тонн. Маємо ділянку, де висіваємо щавель, кабачки... Значну частину березового соку відправляємо на експорт. У Польщі, до речі, його продають навіть в аптеках. Щороку 40—50 тисяч літрів реалізуємо для харчування в дошкільних закладах і школах району. На жаль, наші супермаркети чомусь неохоче беруть цей корисний для здоров’я напій.

Ще одні вітамінні продукти постачає лісгосп. У 2004 році тут на площі п’ять гектарів заклали пальметний яблуневий сад голландських сортів та посадили 1,2 гектара вишень, у квітні 2009 року — ще 3,5 тисячі яблунь української селекції. Частина продукції з них теж іде в консервний цех, а певна кількість свіжих фруктів — на дитяче харчування. Позаминулого року лісгосп продав яблук на сто тисяч гривень, в 2010-му — дещо менше. Разом із Віктором Симоновичем ми побували в садку. Набухлі бруньки дерев дарують надію на хороший урожай. Як розповів директор, у планах підприємства збудувати сушарку і мати сушені фрукти та ягоди.

До речі, підприємство в Любешові багатопрофільне. Тут переробляють деревину на бруси, євровагонку, дошки. Значну частину пиломатеріалів реалізують у Польщу, Німеччину, Італію... Уже кілька років експортують до країн Європиочерет, якого в Любешівському районі росте дуже багато.

Та головним своїм завданням тут вважають вирощування лісу. Ось і цієї весни підприємство посадило його на площі 52 гектари. Могли б і більше, та заважає недосконале законодавство, яке утруднює передачу земель під заліснення. А тим часом ділянки землі, на яких колись вирощували жито, льон, картоплю, інші сільськогосподарські культури, заростають осикою, вербою, чагарниками. У поїздці районом Віктор Симонович показав нам чимало таких площ. За правильного вирішення цього питання, вважає він, тут можна було б вирощувати ліси, де росли б дуб, сосна, ялина. Тож є над чим задуматися нашим законодавцям.

Поцікавилися ми й результатами роботи «Любешівагролісу» в першому кварталі цього року. За січень—березень підприємство виготовило продукції на суму 2 мільйони 33 тисячі гривень, реалізувало — на 2,1 мільйона. Для порівняння: за весь минулий рік було реалізовано продукції на 4 мільйони 654 тисячі, із них — 507 тисяч понад план. Тобто старт взято хороший.

У лісгоспі розраховують, що 2011 рік буде набагато вдаліший за попередній. Значний приріст виробництва очікують отримати від нового цеху з виготовлення паливних брикетів із деревних відходів, монтаж обладнання якого вже завершується.

На підприємстві вчасно виплачують заробітну плату, не мають боргів перед бюджетом. Воно багато років вважається флагманом лісової галузі Волині.

Тут не заспокоюються на досягнутому, а завжди прагнуть завтра працювати краще, ніж сьогодні.