Естетичне виховання дітей — невід’ємна частина освіти. Чому ж ми так нечасто згадуємо про школи мистецтв? Тому що вони не всім по кишені. Тільки багаті можуть дозволити собі навчання дитини на декількох відділеннях ДШМ. До того ж елітної. Тому розмова не про них.
Як примудряються розвивати таланти своїх чад середньої руки батьки?
Я попросив знайомих у різних регіонах розкрити бухгалтерію платних послуг.
«Дешеве» малювання
Анжела навчається в столичній загальноосвітній художній школі. Естети з директорату жили з родини не тягнуть, новачкам надають пільги на оплату за навчання. Але класні керівники невпинно повторюють: коштів немає на лампи, крісло вчителя, дошку, ремонт. Підручники, карти, атласи — цього теж не чекайте від держави. Ну, а матеріалами для малювання сам Бог велів забезпечити себе.
Отже, у навчальному році юному художнику необхідно мінімум три пензлики (від 40 до 300 гривень кожен); фарби (до 300); ватман, олівці, папір для оформлення, гумки, канцелярський ніж — ще близько 300 гривень. Додайте сюди 25 гривень щодня на обід, проїзд і непередбачені витрати.
Втішний момент: талановитий випускник школи без проблем може вступити до одного з п’яти профільних ВНЗ країни.
Танцюй,доки молодий
В одній з районних ДШМ Одеської області розговорився з молодим татом, котрий чекав на доньку-танцівницю.
— Любить Аня цю справу, а ми відмовити не можемо, хоча оплачувати заняття (60 гривень на місяць) і «амуніцію» дедалі важче.
«Амуніція» учасниці хореографічного ансамблю, який заявив про себе і за межами області, складається не тільки із звичних чешок. Люблячий батько, якому, як сам зізнався, ведмідь на вухо й ноги наступив, лічив витрати по пам’яті.
Лише на «робоче взуття» треба 50 гривень на місяць, не рахуючи концертних чешок, які виготовляють із натуральної шкіри майстри знаменитого театру опери та балету. Вони шиють і сценічні костюми (до 2000 гривень), шкіряне взуття для гуцульського, латиноамериканського чи кавказького танців. Просте трико, еластичні шорти, колготи (до 15 пар на рік) обходяться в 300, а необхідні шпильки, косметика, блискітки тощо — ще 100 гривень на рік. Плюс тисячі на гастролі, від яких радіють діти і стогнуть дорослі. Саме тоді вони згадують: «Краса потребує жертв».
Батько Ані теж так вважає, але знизав плечима, коли я запитав, чи зможе оплатити закордонну поїздку талановитої доньки. «Без підтримки спонсорів і місцевої влади — навряд чи».
Полонез на дровах не зіграєш
На гарному і мало не найвитратнішому виді спорту — художній гімнастиці — докладно не зупинятимусь. Нею займаються діти ну дуже заможних батьків. Один із знайомих, який одержує 30 тисяч гривень зарплати на місяць, розповів, що платити доводиться буквально за все. За оренду спортзалу, килимове покриття, музичну апаратуру, спортивне екіпірування (один купальник коштує мінімум 1200 гривень, на рік треба чотири «парадні» і декілька повсякденних), реманент (м’ячик — 100 доларів, скакалка — 500 гривень). На плечах батьків — поїздки на змагання, доплата тренерові...
А чи треба бути багатим, щоб навчати дитину в музичній школі? Міркуйте самі. В Умані є талановита дівчинка, акордеоністка від Бога. Їй рекомендують вступити в училище, потім пророкують консерваторію. Але вже сьогодні батьки в розпачі: де взяти 12 тисяч гривень, щоб купити гарний акордеон? Ціни на інструменти зросли вдвічі за останні роки.
Скільки ж обдарованих українців змушені грати «на дровах», якщо навіть музшколи не можуть придбати інструменти? Скільки з них не стануть Завадськими й Табачниками лише тому, що народилися не в родинах аристократів і купців?
Мал. Миколи КАПУСТИ.
