Учора в Києві Голова Верховної Ради Володимир Литвин узяв участь у загальних зборах Національної академії наук України. Навіть в умовах обмеженого бюджетного фінансування еліта вітчизняної науки звітувала про здобутки і нові відкриття. Минулий рік був багатий на вагомі результати — математики розв’язали теорію великих відхилень, хімікам та екологам вдалося з’ясувати механізми зародження і поширення циклонів, тайфунів, торнадо, що дає змогу прогнозувати стихійні лиха. Астрофізики створили гігантський радіотелескоп, геологи вивчили перспективи освоєння сланцевого газу, медики виробили нові методи діагностики раку та знеболювальні препарати нового покоління. Однак науковці сподіваються, що держава змінить ставлення до фундаментальних досліджень у кращий бік.

«Загальні збори НАНУ є уособленням розуму й інтелекту, демонстрацією значення традицій та підтвердженням очевидного: академія є сталою і постійною величиною», — наголосив у своєму виступі на загальних зборах Національної академії наук Голова Верховної Ради, академік Володимир Литвин. І роль науки у розвитку держави, за його словами, важко переоцінити, бо питання розвитку науки мають розглядатися як стратегічні та безпекові для держави. Бо помилки науковців та зневага суспільства до науки дорого обходяться народу, про що найяскравіше свідчить трагедія на Чорнобильській АЕС. Володимир Литвин висловив своє бачення ролі науки в розвитку сучасного українського суспільства. «Я Україну сьогодні бачу як інтелігентну сім’ю, яка освічена, має свою власну думку і середній рівень забезпеченості, — зауважив він. — Реформаторські настрої політичної еліти надзвичайно слабкі, терміни реформ дискредитовані і, судячи з настроїв, зростає опір перетворенням». Тож у держави та влади, наголосив глава парламенту, має бути розуміння того, що у нас є всі шанси і, на щастя, база, в тому числі й наукова, інтелект, щоб почати реформування суспільства за зразками не XX, а XXІ століття. В. Литвин виступив з кількома ініціативами, зокрема, провести оперативні зміни структури наукових інститутів, створити інститут Європи, щоб наукові атестації проводив незалежний самоврядний інститут. Висловився проти ідеї приєднання НАНУ до якогось міністерства. «Академія потребує змін, спрямованих на посилення її ролі в державі й зміни ставлення до неї з боку держави, у тому числі й у питаннях фінансування», — переконаний Володимир Литвин. (Виступ Голови Верховної Ради на загальних зборах буде опубліковано в наступному номері газети).

Президент Національної академії наук Борис Патон зазначив, що минулий 2010 рік для українських вчених був роком напруженого творчого пошуку. Зроблено значний внесок у розвиток багатьох сучасних напрямів науки і техніки, розв’язання актуальних загальнодержавних проблем. Науковцям є про що звітувати — це і численні унікальні видання, зокрема «Українське суспільство в 1992—2010 роках», «Історія українського мистецтва», «Народна культура України», «Українська мова в XXІ столітті», повне академічне видання творів Г. Сковороди. Вітчизняні вчені підготували національну доповідь «Новий курс: реформи в Україні 2010—2015», проект концепції гуманітарного розвитку України на період до 2020 року, який нещодавно подано до Кабінету Міністрів. Українськими вченими за участю приватних інвесторів готується виробництво медпрепаратів з використанням нанотехнологій, залучено мільйонні іноземні інвестиції на відновлення виробництва напівпровідників у Запоріжжі, вирішено питання про виробництво в Україні власних світлодіодів, розроблено низку проектів із запровадження альтернативних джерел енергії та відновлювальної енергетики. Таких прикладів можна назвати багато. Однак впровадження наукових розробок на практиці ще не досягло докризового рівня. А видатки на розвиток фундаментальних і прикладних досліджень у цьогорічному держбюджеті скорочено на близько 30 відсотків порівняно з минулим роком. Цьогоріч на закупілю нового обладнання для наукових установ не виділено жодної копійки. Надзвичайно гострою проблемою в Академії наук залишається кадрова — через низькі зарплати та неможливість самореалізації молодь не хоче йти в науку, середній конкурс до аспірантури торік становив 1,3 особи на місце, хоча колись конкурси були і по 5—10 чоловік на місце. Багато наукових інститутів не виконали план набору до аспірантури, а в деяких інститутах не було жодного аспіранта. Третина вчених після захисту дисертацій припиняє наукову роботу. Однак ентузіасти своєї справи сповнені оптимізму.