Коли женешся за кількома «зайцями»...

Збірна СРСР у відбірному циклі посіла перше місце в групі 6. Хоча після стартового поєдинку в Дубліні проти ірландців настрій у прихильників нашої команди був далеко не оптимістичний.

Ірландія — СРСР. 3:0. 30 жовтня 1974 року. «Дейлімаунт-Парк». 31 750 глядачів. Голи: Дживенс, 22, 30, 70. СРСР: Пільгуй, Нікулін, Ольшанський, Матвієнко, Капличний, Ловчев, Федотов (Федоров, 59), Онищенко, Колотов, Веремєєв, Блохін. Тренер — Костянтин Бєсков.

Цей провал послужив мотивом для докорінної реконструкції в збірній Союзу. Бєскова звільнили, а керувати командою запросили Валерія Лобановського. Той у свою чергу запросив до збірної одразу одинадцять (!) київських динамівців. Тоді був популярний жарт «радянська збірна — це київське «Динамо», ослаблене гравцями інших команд».

Утім, так воно було насправді. Адже 1975 року динамівці Києва досягли видатних результатів: виграли Кубок кубків, Суперкубок УЄФА, чемпіонат СРСР. ФІФА назвала «Динамо» (Київ) другою командою у світі за підсумками року, а Лобановського — найкращим тренером. Нарешті, Олег Блохін став володарем «Золотого м’яча», найкращим футболістом Європи за результатами референдуму «Франс Футбол».

Отже, кияни заходилися рятувати ситуацію.

СРСР — Туреччина. 3:0. 2 квітня 1975 року. Київ. «Центральний». 74 223 глядачі. Голи: Колотов, 25 (п), 56 (п), Блохін, 75. СРСР: Рудаков, Коньков (Буряк, 65), Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян, Онищенко (Федоров, 80), Колотов, Веремєєв, Блохін.

СРСР — Ірландія. 2:1. 18 травня. Київ. «Центральний». 84 480. Голи: Блохін, 13, Колотов, 29 — Генд, 79. СРСР: Рудаков, Коньков, Матвієнко, Фоменко, Буряк, Трошкін, Мунтян (Решко, 46), Онищенко, Колотов, Веремєєв (Федоров, 84), Блохін.

Швейцарія — СРСР. 0:1. 12 жовтня. Цюріх. «Гардтурм». 17 887. Гол: Мунтян, 78. СРСР: Рудаков, Коньков, Ловчев, Фоменко, Звягінцев, Трошкін (Решко, 31), Мунтян, Онищенко, Буряк (Сахаров, 68), Веремєєв, Блохін.

СРСР — Швейцарія. 4:1. 12 листопада. Київ. «Центральний». 24 581. Голи: Коньков, 13, Онищенко, 14, 68, Веремєєв, 81 — Ризі, 45. СРСР: Рудаков, Коньков (Сахаров, 75), Ловчев, Фоменко,

Звягінцев, Трошкін, Мунтян (Колотов, 65), Онищенко, Буряк, Веремєєв, Блохін.

Туреччина — СРСР. 1:0. 23 листопада. Ізмир. Стадіон імені Ататюрка. 21 325. Гол: Решко, 22 (у власні ворота). СРСР: Рудаков, Коньков, Зуєв, Фоменко, Решко, Звягінцев, Мунтян (Буряк, 61), Онищенко, Колотов, Веремєєв, Блохін.

В інших групах перші місця посіли збірні: Чехословаччини, Вельсу, Югославії, Іспанії, Нідерландів, Бельгії та ФРН.

За суперника в 1/4 фіналу жереб визначив нам збірну Чехословаччини. І не знали ми тоді, звичайно, що протистоятиме нам майбутній чемпіон Європи. Можливо, не були б такими засмученими, що зійшли з дистанції.

Чехословаччина — СРСР. 2:0. 24 квітня 1976 року. Братислава. «Слован». 50 000. Голи: Мьодер, 34, Паненка, 47. СРСР: Прохоров, Коньков, Звягінцев, Фоменко, Решко, Матвієнко, Ловчев (Веремєєв, 57), Онищенко (Назаренко, 68), Колотов, Трошкін, Блохін.

СРСР — Чехословаччина. 2:2. 22 травня. Київ. «Центральний». 76 495. Голи: Буряк, 53, Блохін, 87 — Мьодер, 45, 82. СРСР: Рудаков, Коньков (Мінаєв, 54), Ловчев, Фоменко, Звягінцев, Трошкін, Мунтян, Онищенко, Буряк, Веремєєв, Блохін.

Результати інших чвертьфінальних пар: Іспанія — ФРН. 1:1, 0:2. Югославія — Вельс. 2:0, 1:1. Нідерланди — Бельгія. 5:0, 2:1.

Лобановському і його помічникам чиновники надали повну свободу дій, задовольняючи всі їхні бажання. Для «Динамо» (вважай, збірної) штучно створювалися необгрунтовані умови. Рішення розділити чемпіонат країни-76 на дві частини — весняну й осінню, причому, за підсумками весняної, ніхто не залишав вищу лігу, було нічим не виправдане. Нарешті, київському «Динамо» спеціальним рішенням дозволили виступати в чемпіонаті дублюючим складом.

Якщо зібрати докупи оті вельми ризиковані й невиправдані нововведення, а також прорахунки суб’єктивного характеру під час підготовки динамівської команди і збірної, то вони негативно позначилися на результатах. Погано прислужилося й те, що керівники спорткомітету весь час змінювали пріоритети: головним турніром року називався то чемпіонат Європи, то Олімпіада. А «Динамо» ще й брало участь у Кубку європейських чемпіонів.

Виходить, що фактично одним складом вирішувалися відразу декілька найскладніших завдань в один короткий проміжок часу. І результат був сумний: у Кубку європейських чемпіонів динамівці програли французькому «Сент-Етьєну» за сумою двох чвертьфінальних матчів (2:0 і 0:3). Збірна — не здолала «чеську вуличку» в першості Європи. Не таким, як мріялося, був виступ і на Олімпійських іграх в Монреалі — лише бронзові медалі. Одне слово, погналися за кількома «зайцями» і жодного не вполювали...

Фінальна частина чемпіонату Європи-1976, котра тривала з 16 по 20 червня, вперше відбувалася в Східній Європі, в Югославії — Белграді та Загребі. Вона складалася з чотирьох матчів — півфіналів, поєдинку за третє місце і фіналу.

1/2 фіналу. Чехословаччина — Нідерланди. 3:1. Югославія — ФРН. 2:4.

Матч за третє місце. Югославія — Нідерланди. 2:3.

Фінал. Чехословаччина — ФРН. 2:2 (пенальті — 5:3). Голи: Швеглик, 8, Добіаш, 25, Дітер Мюллер, 28, Гельценбайн, 90. Післяматчеві пенальті реалізували: Масни, Нехода, Ондруш, Юркемік, Паненка — Бонхоф, Флое, Бонгартц, не реалізував — Генесс.

Чехословаччина: Віктор, Пиварник, Ондруш, Чапкович, Гег, Добіаш (Весели, 94), Мьодер, Паненка, Масни, Швеглик (Юркемик, 80), Негода. Тренер — Вацлав Єжек.

ФРН: Майєр, Фогтс, Беккенбауер, Шварценбек, Дітц, Бонгоф, Беєр (Бонгартц, 80), Віммер (Флое, 46), Генесс, Дітер Мюллер, Гельценбайн. Тренер — Гельмут Шьон.

Рефері — Сержіо Гонелла (Італія).

20 червня. Белград. Стадіон «Црвена Звєзда». 30 790 глядачів.

Німці почали зустріч надто самовпевнено, і вже в середині тайму програвали 0:2. Натомість чехословацька команда контролювала хід боротьби, варіювала темп, діяла розкуто і вільно, здавалося, підопічним Єжека не важко довести матч до перемоги. Їх навіть не засмутив гол Дітера Мюллера. Наприкінці зустрічі запасні гравці команди Чехословаччини почали вже підтягуватися до поля в очікуванні сигналу рефері, аби починати святкувати перемогу своєї команди. Але, як кажуть, «вовки» вирішили інакше. На останній хвилині зустрічі після подачі кутового Гельценбайн ударом головою встановив рівновагу. Додатковий час також сильнішого не виявив.

За регламентом, затвердженим раніше, фінал мав бути переграний наступного дня. Але ще перед початком матчу представники німецького футбольного союзу виступили з пропозицією не перегравати поєдинок, а вирішити долю фіналу пробиттям пенальті. Обидві делегації дійшли порозуміння.

Чиновники УЄФА оперативно внесли зміни до регламенту. Кульмінація настала за рахунку 4:3 з пенальті на користь чехів. Сталося неймовірне, коли до м’яча підійшов німецький оборонець Бьорд Дітц. Абсолютно несподівано його випередив Улі Генесс (нинішній президент мюнхенської «Баварії»). Встановивши м’яч на точку, він розбігся і пробив... вище воріт. А Паненка не схибив, і його команда стала «золотою».

Символічна збірна фінального турніру за версією УЄФА: Віктор (Чехословаччина), Пиварник (Чехословаччина), Ондруш (Чехословаччина), Беккенбауер (ФРН), Крол (Нідерланди), Бонгоф (ФРН), Поллак (Чехословаччина), Паненка (Чехословаччина), Джаїч (Югославія), Негода (Чехословаччина), Мюллер (ФРН).

Фото із архіву «Голосу України».