Наскільки масштабні та ефективні будуть реформи в освітянській сфері нашої держави — покаже час. Нині головною ознакою перетворень, що розпочалися, є розуміння переважної частини суспільства їх необхідності. Особливо тієї частини змін, котра забезпечує якісно новий рівень отримання знань.

Така принаймні ситуація на Кіровоградщині, де взято курс на створення загальноосвітніх округів, що передбачає функціонування на певній території однієї-двох опорних (загальноосвітній навчальний заклад І—ІІІ ступенів з кількома профільними напрямками) та кількох базових (загальноосвітній заклад І—ІІ ступенів) шкіл, а також дитячих садочків, закладів культури та спорту, бібліотек і навіть підприємств, які забезпечуватимуть повноцінне харчування дітей. Основою ось таких формувань, звичайно, будуть школи, до того ж повнокомплектні.

Безболісно не вийде

Але тут, хоч як крути, а без «хірургічного втручання» не обійтися — закриття навчальних закладів, які не відповідають вимогам за кількістю учнів, тобто є малокомплектними, неминуче. Нагадаємо, що для початкових шкіл мінімальна кількість учнів — 10, для шкіл І—ІІ ступенів — 40, а для загальноосвітніх навчальних закладів І—ІІІ ступенів — 100. Таких шкіл в області на 1 березня нинішнього року було 213, або 38 відсотків від загальної кількості. Середня наповнюваність класів — 15 учнів (по Україні — 18). Сподіватися на те, що найближчими роками ситуація зміниться на краще не доводиться. Статистика народжуваності дітей за останні п’ять років свідчить, що школяриків буде ще менше. За найоптимістичнішими прогнозами, у найближчі десять років населення області, яке становить нині трохи більше 1 млн. жителів, скоротиться до 920 тисяч. Так що, самі розумієте, поверхневими заходами тут не обійтися: некомплектні школи доведеться закривати. Звичайно, не всі, та й не водночас, але значно швидшими темпами, ніж це було, скажімо, за останні три роки. Ситуація не набагато відрізнялася від нинішньої, а закрили лише шість загальноосвітніх закладів, 18 зупинили роботу з надією, що колись щось зміниться на краще, а 24 — реорганізовано шляхом створення навчально-виховних комплексів «загальноосвітня школа — дошкільний навчальний заклад». Все робилося за спільною волею громади та місцевої влади і з єдиної причини — малокомплектність класів та шкіл загалом.

Втім, очевидним стає і те, що безболісним процес так званої оптимізації не буде.

— Незадоволеними насамперед будуть навіть не батьки, дітям яких доведеться їздити щодня за 5—10 км до загальноосвітнього закладу сусіднього села чи районного центру, — каже начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Ельза Лещенко. — Тому що переважна більшість з них розуміє — в опорних чи базових школах якість навчального процесу набагато вища, тому випускники мають значно більше шансів продовжити навчання у середніх спеціальних і вищих навчальних закладах та оволодіти обраною професією, зрештою, знайти роботу за спеціальністю. А ось вчителі шкіл, які мають закриватися, явно не в захваті від таких перетворень, але ми зробимо все можливе, щоб їх працевлаштувати.

Очевидні плюси

Загалом в області планується створити 74 освітні округи. До речі, 32 вже експериментально функціонують. У недалекій перспективі всі опорні та базові школи мають бути оснащені найсучаснішими засобами навчання, підключені до мережі Інтернет та укомплектовані найкращими педагогами. Для таких загальноосвітніх закладів вже придбано 26 сучасних навчальних кабінетів з математики, фізики, хімії, біології. З часом за вивільнені кошти від закриття та призупинення роботи малокомплектних шкіл створюватиметься матеріальна база для профільних напрямів навчання, а при окремих опорних школах функціонуватимуть гуртожитки. Широке коло спілкування з однолітками та конкурентність у навчанні сприятимуть підвищенню загального рівня знань тих учнів, які раніше були в малочисельних класах. Отож створюється система, яка більшою мірою відповідатиме принципу рівного доступу до більш якісної освіти і той, хто має бажання отримати її — зможе це зробити.

Незаперечні мінуси

У тому, що у вчителів «шкіл-невдах» виникнуть серйозні проблеми з подальшим працевлаштуванням, сумніватися не доводиться, бо за рахунок збільшення наповнюваності класів загальна їх кількість значно зменшиться, як по області загалом, так і по кожному місту чи району зокрема. Тож хоч би як цього хотілося, а усім місця роботи за спеціальністю не знайдеться.

Є таке відчуття, що аж ніяк не всі батьки з радістю сприйматимуть новації. Вже тепер дехто з них заявляє, що той рівень знань, які надає школа, яка поруч, чи на сусідній вулиці, цілком їх влаштовує.

Дітям доведеться багато часу проводити в шкільному автобусі, адже 5—10 км по дорозі з твердим покриттям — то ідеальний варіант. А якщо по бездоріжжю, та ще й учням молодших класів?

До речі, в області на сьогодні лише 125 шкільних автобусів, що становить приблизно 50 відсотків від потреби.

І нарешті, процес оптимізації, хоч як сумно про це казати, значно пришвидшить вимирання малих сіл.

Варто також зазначити, що ніхто не може назвати кількість шкіл, які підлягають закриттю на Кіровоградщині. Це слід розуміти так — не визначилися, тому що справді рішення не з легких.

Кіровоградська область.