Аграріям не позаздриш: протягом останніх двох місяців з’явилося три законопроекти, які мають на меті реформувати аграрний ринок. А якщо точніше, то головною мішенню пропонованих новацій став ринок експорту зерна. Ідеологи зміни правил гри переконують: усе робиться задля блага селянина, якого зернотрейдери нібито обдирають як липку. Опоненти ж стверджують: наразі на ринку є конкуренція, і від цього у виграші будь-який фермер. Натомість законодавчі зміни запровадять державну монополію і повернуть назад, в СРСР.
Стосовно першого законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо реформування агросектору, ми вже писали в «Голосі України» (2 березня 2011 р.). Через шквал критики, як від українських учасників ринку, так і світових авторитетних організацій, законопроект врешті-решт зняли з розгляду. Втім, у парламенті вже зареєстрували новий — №8163 «Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні». Опоненти відразу його назвали клоном попередника (№8053), оскільки серед авторів ті самі імена — Марина Перестенко (КПУ) та Іван Сідельник (Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»). Однак цього разу до них долучилася Інна Богословська (ПР), і було запропоновано дещо нові правила гри на зерновому ринку.
Поява нового законопроекту змусила повірити: держава всерйоз зібралася поміняти правила гри на зерновому ринку. Понад те, відповідно до законопроектів, державний агент чи то оператор стає одним з ключових гравців на ринку. Саме його повноваження викликали чи не найбільше занепокоєння в експертів та юристів.
Проект №8163
Усі зміни, передбачені законопроектом, вмістилися у двох абзацах. Зокрема, пропонується створити нову структуру: «Державний оператор із забезпечення експорту зерна — державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого 25 відсотків та більше, яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України, на здійснення експорту зерна та продуктів його переробки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)». Його повноваження та права інших учасників ринку щодо експорту зерна прописано такою нормою: «Стаття 801. Особливості здійснення експорту зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
Експорт зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками зерна, в обсягах власного виробництва, іншими суб’єктами господарювання, які діють на ринку зерна, в обсягах, передбачених договорами (контрактами) з сільськогосподарськими товаровиробниками на вирощування зернових культур, що здійснили авансові платежі в обсязі не меншому ніж 50 відсотків ціни відповідної продукції, що склалася на біржовому ринку України, на термін не менший вегетаційного періоду вирощування відповідної сільськогосподарської культури, та Державним оператором із забезпечення експорту зерна».
Ці зміни, на думку авторів, дозволять сформувати в країні цивілізований ринок зерна і дадуть можливість сільгоспвиробникам самим експортувати збіжжя, а Україні, як державі, — стати повноправним гравцем на світовому ринку.
Інна Богословська,народний депутат (фракція Партії регіонів):
— Головною причиною, що спонукала мене почати роботу над законопроектом № 8163 щодо змін до закону «Про зерно та ринок зерна в Україні», стало введення квот на експорт зерна. Очевидно, цей інструмент є тимчасовим, він не може застосовуватися постійно в умовах ринкової економіки. У зв’язку з цим я і мої колеги запропонували нові правила гри, які влаштували б усіх — і виробників, і трейдерів, і державу. При цьому створюємо стимули для надходження інвестицій в сільськогосподарське виробництво. Коли кажуть, що законопроект № 8163 спрямований на монополізацію ринку зерна, — це є або помилкою, або свідомим перекручуванням фактів. У документі чітко зазначено, що експортувати зерно можуть всі суб’єкти господарювання без винятків.
Навіщо Оператор,якщо є Агент?
Пропоновані зміни відразу викликали безліч запитань в опонентів. Адже закон «Про зерно та ринок зерна в Україні» вже передбачає існування такої структури як «Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами». Наскільки доцільно, та й взагалі навіщо створювати структуру «Державний оператор із забезпечення експорту зерна»?
Як пояснив голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетнік, різниця таки є: Державний агент працює за міжнародними договорами, а Державний оператор — за зовнішньоекономічними контрактами. Щоправда, частка держави в цих структурах різна: у статуті Державного агента вона становить 75%, а в пропонованого Державного оператора — 25%. Цікаво, законопроект не конкретизує вимоги до приватного капіталу, який практично керуватиме структурою. Ще одне запитання, на яке немає відповіді: як узгоджуватимуться вказані поняття та розмежовуватиметься діяльність цих структур?
Роман Ткач,народний депутат, секретар Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин:
— Чинним законом «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачена необхідність створення державного агента із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами, частка держави в якому повинна бути не менше 75%. Але й досі такий державний агент не діє, оскільки фінансування експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами має здійснюватися за рахунок коштів держбюджету. Замість цього нам пропонують законодавчо легалізувати існування фактично приватного під назвою «державний» експортера, оскільки частка держави в ньому буде незначна, а отже, керувати підприємством буде особа, якій належить 75% статутного фонду. Крім того, оскільки таке підприємство, що зможе бути державним оператором, визначатиме Кабмін на конкурсних засадах, збільшуються корупційні ризики.
Законопроект та закони
Експерти Головного науково-експертного управління Верховної Ради вважають, що ідея створити ще одну структуру призведе до дублювання функцій різних державних агентів у питаннях експорту зерна, а щодо обмежень експорту — то це суперечить не лише українському, а й міжнародному праву. Зокрема, Конвенції про торгівлю зерном 1995 року. Згідно з її положеннями, договірні сторони взяли на себе зобов’язання у сприянні розширенню міжнародної торгівлі зерном і забезпеченню якомога вільнішого розвитку такої торгівлі, у тому числі усуненню торговельних бар’єрів. Законопроект також суперечить нормам Конституції країни, законам «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист економічної конкуренції» та Господарському кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 25 та ч. 1 ст. 31 Господарського кодексу, передбачається, що органам державної влади та місцевого самоврядування, які регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.
Висновок Головного науково-експертного управління — за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити.
Незалежні юридичні компанії звертають увагу на те, що Україна нині є договірною стороною понад 50 двосторонніх угод про заохочення та взаємний захист інвестицій, за якими сторони зобов’язалися ніяк не перешкоджати шляхом прийняття невмотивованих або дискримінаційних заходів управлінню, функціонуванню, розширенню або розпорядженню інвестиціями. Інакше — дії держави можуть бути трактовані як прихована експропріація згідно із Сеульською конвенцією 1985 року.
Олексій Волков, керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Волков і Партнери»:
— Проект закону №8163 передбачає, що експорт зерна здійснюється суб’єктами господарювання в обсягах, передбачених договорами (контрактами) із сільськогосподарськими товаровиробниками на вирощування зернових культур, що здійснили авансові платежі в обсязі не меншому ніж 50% ціни відповідної продукції, яка склалася на біржовому ринку країни, на термін не менший вегетаційного періоду вирощування відповідної сільгоспкультури. Але статтею 627 Цивільного кодексу України визначено: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Щоб реалізовувати сценарій укладання контрактів на вирощування зернових культур з виробниками, регуляторна політика держави має бути передбачуваною і прозорою, а біржовий механізм формування ціни відповідної продукції має бути налагоджений. Проте застосувати повноцінний ринковий біржовий механізм формування ціни неможливо у зв’язку з неналежним функціонуванням біржового ринку.
Фактично контракт на вирощування зернових культур має ознаки форвардного і дозволяє забезпечити товаровиробника оборотними коштами. Проте, враховуючи непрозорість регуляторної політики держави щодо кількісного обмеження експорту зернових, запропонований механізм економічно невигідний для зернотрейдерів. У разі укладення зазначеного контракту зерно залишається на балансі трейдера при сумнівній можливості подальшого його експорту. Гарантії збуту для товаровиробників дозволяють планувати їм виробництво, але відсутність гарантій збуту для експортерів зводить нанівець позитивні наслідки від дії такого механізму.
Інвестувати не можна квотувати
Ідея запровадження форвардних контрактів урядовцями озвучувалася не раз. Протягом 1991—1999 років у країні існувала практика авансування матеріально-технічними ресурсами виробників зерна державними або напівдержавними структурами. Але все це призвело до обмеження руху зерна по областях, зростання кількості бартерних операцій та утворення великої простроченої заборгованості сільгосппідприємств перед постачальниками мінеральних добрив, пального і державою. Після тривалих пролонгацій та реструкту ризацій її врешті було списано.
Утім, сьогодні у Міністерстві аграрної політики та продовольства знову наполягають: слід посилити роль державних компаній на аграрному ринку. Нещодавно було запроваджено монополію державної Аграрної біржі на реєстрацію всіх зовнішньоекономічних контрактів на торгівлю сільгосппродукцією. Окрім створення державного експортера зерна, анонсовано появу державної агрострахової компанії. Учасники ринку заговорили про спробу монополізувати послуги з фумігації. Однак, як автори законопроекту, так і міністерство, зокрема в особі міністра Миколи Присяжнюка, вважають: ухвалення проекту змін до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (№ 8163) дозволить вирішити питання фінансування сільгоспвиробників і сприятиме побудові цивілізованого аграрного ринку.
Микола Присяжнюк,міністр аграрної політики та продовольства України:
— У нас є два варіанти співпраці: або зернотрейдери разом з аграрієм, з державою, починаючи з осені, вкладають кошти в наступний врожай, готують грунт, ризикують разом з державою, разом з виробником, і ми разом вирощуємо врожай і разом його продаємо, або ми самі навчимося продавати, і чекайте нас уже на кордоні.
Плідна і взаємовигідна співпраця зернотрейдерів і сільгоспвиробників уже існує на зерновому ринку, вважають аграрні експерти. Завдяки високій конкуренції, бо боротьба за кожну тонну зерна з кожним новим елеватором стає гострішою. Побудована зернотрейдерами система логістики здатна перевалити 41 млн. тонн зерна. Тож наступним етапом мало бути стимулювання аграріїв на високий врожай. За підрахунками Української зернової асоціації, обсяг усіх авансів попереднього фінансування українських сільгосптоваровиробників трейдерами сягає 10—12 млрд. гривень. А це —близько 20—25% загальних витрат на весь комплекс польових робіт.
Володимир Клименко,президент Української зернової асоціації:
— Багато компаній уже працюють за такою схемою, але вона можлива за умови стабільності ринку, коли можна планувати надходження і витрати. Прийняття законопроекту в такому вигляді завдасть більше шкоди, ніж користі. Чому лише зернотрейдерів хочуть зобов’язати укладати з виробниками договори на вирощування зернових культур? Тоді як на Державного оператора ця вимога не поширюється. До того ж держава, вимагаючи фінансування наперед, не дає жодних гарантій, як інвестор зможе розпорядитися цим зерном. Якщо держава введе квоти і цей інвестор квоту не отримає, хто за це відповідатиме? Сьогодні законодавство не забороняє аграрію, котрий вирощує зерно, його експортувати. Але який виробник зерна має можливість укласти зовнішньоекономічні контракти, зібрати експортну партію врожаю і поставити її в порт? До того ж новий Податковий кодекс фактично робить збитковим самостійний експорт зерна: виробники, абсолютна більшість яких знаходяться на єдиному сільгоспподатку, при експорті своєї продукції, відповідно до ст. 198.5, зобов’язані донарахувати ПДВ на весь обсяг зерна та інших культур, які вивозять з країни, і сплатити в державну скарбницю. А ці гроші їм ніхто не поверне. Автори законопроекту чудово розуміють: малі виробники підуть на уклін до державного оператора і будуть продавати зерно на його умовах і за його ціною.
Ймовірний фінал
Які можливі наслідки для України через прийняття законопроекту №8163? Попри те, що прогнози експертів діляться на оптимістичні й песимістичні, усі вони негативні. Серед ймовірних санкцій називають призупинення статусу країни з ринковою економікою і численні антидемпінгові розслідування від СОТ, які можуть торкнутися більшості експортних позицій. Економісти не виключають можливості зниження рейтингів країни. Своїми важелями впливу скористаються також ЄБРР, Світовий банк, МВФ та уряди країн, права чиїх компаній буде порушено. І, нарешті, своє слово може сказати й Організація Об’єднаних Націй, яка покладає великі надії на проголошену Президентом і прем’єром стратегічну програму виробництва в Україні до 2017 року обсягів зерна у розмірі 80 млн. тонн.
