— З початку року я вже тричі брала в постачальників крупу для лікарні, — каже бухгалтер, відповідальна за придбання харчових продуктів Кам’янець-Подільської міської лікарні Єлизавета Захаржевська, — і щоразу нові цінові пропозиції.
Було б нічого, якби ціни зменшувались, а так бухгалтера охоплює чимала тривога. Бо, як справжня господиня, вболіває, що коштів може не вистачити навіть на той скупий список продуктів, що ще доступні на сьогодні. Дієтичну гречку в лікарні не їдять відтоді, як вона почала коштувати 12 гривень за кілограм. Нині підскочило в ціні пшоно — до 9 гривень 40 копійок, а бухгалтерія орієнтується на територіальну статистику, яка такої ціни не допускає. Подорожчала й вівсянка. На тому ж рівні залишаються поки що горох, ячмінка, пшенична та рисова крупи, макарони. Постачальник сам завозить у лікарню крупи та цукор. На щастя, є ще серед підприємців люди, які розуміють, що лікувальний заклад не можна залишати без їжі для хворих, і йдуть назустріч не вельми вигідній для торгівлі бюджетній організації. Адже процедура проплати триває два-три тижні. Гроші проходять кілька інстанцій — управління охорони здоров’я, фінвідділ, казначейство. За цей час і ціна може змінитися. Процедуру змінити? Нереально.
Окрім круп і цукру, лікарня ще може собі дозволити олію. Вершкове масло — то вже в минулому. Молоко в меню лише двічі-тричі на тиждень — і то тільки дітям. М’ясних продуктів також немає. Як і печива, повидла на другий сніданок для дітей.
Протягом лютого один статистичний хворий з’їв у лікарні обідів аж на... 6 гривень 14 копійок. Чи можна за такого харчування повноцінно одужувати? З цим та іншими запитаннями ми звернулися до начальника Кам’янець-Подільського міського управління охорони здоров’я, депутата Хмельницької обласної ради Юрія Пливанюка.
— У нас лікуються люди двох категорій. Ті, яким потрібне посилене харчування, і ті, кому на користь якраз легкий пісний обід через їхнє захворювання. Перші, звісно, скаржаться. А я переконаний, що харчування не є домінуючим у процесі лікування. Головне, щоб на сто відсотків держава закрила всі питання із забезпеченням медикаментами. Бодай на стадії невідкладної допомоги, а також для онкохворих, для тих, хто страждає від інших тяжких недуг — саме вони найчастіше не мають змоги придбати дорогі ліки.
Громада давно розуміє, що в країні немає безплатної медицини. То навіщо зберігати таку систему заради системи?!
Давно на часі об’єднання двох лікарень — районної та міської, які розташовані через дорогу. Це — доцільно?! Потрібна лише політична воля двох місцевих рад, не треба чекати жодної адмінреформи. Бодай стаціонар слід зробити єдиний. Скільки років про це говоримо! Тоді й харчування можна було бзначно поліпшити. Адже район має власні продукти. Щороку місцеві селяни надають для лікарні картоплю та овочі зі своїх городів безплатно. А ми в кого попросимо на асфальті? Можна також долучати кухню нашого соціального центру «Довголіття» — там на харчування одного клієнта припадає до 50 гривень. Для літніх людей того цілком вистачило б. Адже для них корисніша легша їжа, кефір... Ми вдячні міській владі за те, що вона додала коштів на харчування хворих у лікарні. Але ж і ціни на продукти дуже підскочили. І це всі відчувають.
