Парламент пропонує супроводжувати рекламу ліків попередженням про загрозу самолікування.
Учора відповідний законопроект про внесення змін до статті 21 Закону України «Про рекламу» (щодо супроводу реклами лікарських засобів попередженням про загрозу самолікування) підтримали 285 народних депутатів.
Це схоже на попередження Мінохорони здоров’я про шкідливість куріння, яке розміщено на кожній сигаретній пачці. На жаль, така інформаційна профілактика не дуже діє. Набагато ефективнішою виявилась політика підвищення цін на тютюнові вироби: багатьом перекури вже не по кишені. Однак для лікарських препаратів це неактуально — вони давно вже не дешеві.
Ініціатива парламентаріїв попередити співгромадян про небезпеку самовільного лікування — очевидно, одна зі спроб приборкати безконтрольне вживання ліків. Адже за першої потреби поправити своє здоров’я ми йдемо в аптеку за «чарівними пігулками». За даними соцопитувань, дві третини українців знають, як і чім лікуватися, і не звертаються по допомогу до лікарів. Їхній консультант — реклама. 15 відсотків людей, які потребують медичної допомоги, готові навіть змінити лікаря, якщо він не виписує те, чого вони хочуть.
Через зростання явної і прихованої реклами медпрепаратів лікарям дедалі частіше доводиться чути від пацієнтів наполегливі прохання призначити ліки, які у всіх «на слуху». Очевидно, промо-ролики на телебаченні (а це основне джерело лікарської інформації для більшості) настільки якісно зроблені, що не викликають сумнівів у вражених силою рекламного мистецтва громадян. До того ж «піарити» себе з розмахом можуть лише великі іноземні фармкомпанії. Зазвичай вони просувають за дуже великі гроші дорогу продукцію. На жаль, у рекламі не розповідають про побічні явища та інші можливі «мінуси» товару. А медпрепарати презентують як панацею від недуги, а то й декількох одразу. Споживач охоче ковтає таку гарну, багатообіцяючу наживку, не замислюючись про наслідки. І лише дехто знає, що є вітчизняні аналоги лікарських засобів, які набагато дешевші й не менш ефективні, але не є розкрученим брендом.
Більше того, у нас полюбляють лікуватися антибіотиками та імуностимуляторами. Хоча подальший вплив препаратів цих груп на людину ще до кінця не вивчено. І в Японії, наприклад, імуностимулятори призначають лише тяжкохворим.
Такого засилля медичної реклами (в тому числі рецептурних ліків) на телеекранах, як у нас, мабуть, немає в жодній країні світу. Так, у Канаді пряма медична реклама, розрахована на широкі верстви населення, взагалі заборонена. У Швейцарії не можна рекламувати лікарські засоби на радіо й телебаченні. Кодекси з обмеження медичного промо є в Австрії, Бельгії, Німеччині, Голландії, Норвегії, Ірландії, Данії, Франції, Фінляндії, Чехії.
