Із виступів представників фракцій

— Хочу порушити найболючіші питання життя людей у сільських районах моєї Волині, вони характерні для всієї української глибинки. Найбільше звернень громадян на прийомах — це знищення доріг, які не ремонтуються, не добудовуються роками. Там живуть люди, які годують країну, а вони майже відрізані від світу. Автобуси в такі села їхати відмовляються, а, не дай Боже, хтось захворів, чи породілля у селі, чи нещасний випадок — машина чи «швидка» туди ніяк не доїде. І в цій ситуації ще говоримо про оптимізацію медицини. А це означає просто скорочення медпунктів у селах.

У Лукачанському районі, де видобувається газ, є села, які знаходяться на газовидобутку, а досі не отримують газ. Звертаюся до міністра палива та енергетики Юрія Бойка, Кабінету Міністрів: усе-таки знайти можливість виділити кошти, щоб люди отримали газ, і щоб змінили ставлення до селян, не залишаючи їх наодинці з їхніми проблемами.

— Влада цілий рік качала адміністративні м’язи, але цей культурист виявився слабаком, коли опинився в реальних проблемах держави. Тому боязливо їх замовчують і у зовнішній політиці, і у внутрішній. Але треба називати все своїми словами: чи піде Україна в Митний союз? Народу так і не дали однозначної відповіді, при цьому в такій же обтічній формулі: три хтось плюс один хтось. Якщо після тяжких роздумів ми визначилися, що треба виконувати Конституцію і пріоритетом є зона вільної торгівлі з Європою, тоді чому влада не заперечує словам Путіна про Митний союз як величезне щастя для України? Десь у кулуарах керівники держави начебто кажуть, що Україна туди не вступатиме, але чітких офіційних заяв ми так і не почули.

— Стабільність і передбачуваність дій української влади приносить країні реальні вигоди на зовнішньополітичній арені. Україна ефективно веде пошук не просто інвесторів, а й постійних партнерів у світі. Політична стабільність у нашій країні дала змогу відновити конструктивні відносини з Росією, відродити довіру з боку США і Євросоюзу. В своєму посланні до Верховної Ради Президент Віктор Янукович визначив чітку мету зовнішньої політики нашої держави: насамперед курс на євроінтеграцію. Альтернативи цьому курсу немає. Набуття членства в Євросоюзі є амбіційним політичним завданням, над досягненням якого працює українська влада. За нинішній рік у напрямі євроінтеграції команда Президента зробила більше, ніж за попередні п’ять років, значно активізувався переговірний процес зі структурами ЄС, на завершальній стадії перебуває підготовка до створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

— Однією з головних проблем є житлова проблема, особливо для військовослужбовців. Вдумайтеся: сьогодні 45 тисяч родин військовослужбовців туляться по тимчасових кутках, оббиваючи пороги черг на житло. Про яку боєздатність української армії може йтися? Компартія вважає за необхідне невідкладно розглянути це питання та прийняти державну програму забезпечення військовослужбовців житлом. Як першорядні заходи ми пропонуємо: 1) вирішити питання про виділення з резервів місцевих територіальних громад землі для будівництва житла військовослужбовців на безоплатній основі; 2) забезпечити державне фінансування будівництва на цій землі будинків із розрахунку 18 квадратних метрів на кожного члена сім’ї. При цьому державні підряди на будівництво й будматеріали мають бути визначені винятково серед українських виробників.

— Немає більш болісного та резонансного питання, як проблеми нашої неньки-землі. Емоційна дискусія в країні з приводу вже близького земельного ринку — яскраве свідчення. Заклики і «за», і «проти» вже прозвучали і продовжують лунати. Зі свого боку, хочу наголосити: в Україні 27 тисяч сіл і майже сім мільйонів пайовиків. А з нащадками — це половина дорослого населення країни. І воістину майбутня доля кожного, зокрема, і держави в цілому. Це не овочі й навіть не хату продавати, а землю. Отримати можна й солідно, але один раз, а ось втрата чогось значимого відбудеться раз і назавжди. Владі доведеться терпляче пояснювати людям, щоб максимально уникнути тисяч конфліктів із землею.

— Наша депутатська група висловлює занепокоєння з приводу пенсійної реформи. Відомо, що на сьогодні система пенсійного забезпечення перебуває на межі фінансових можливостей нашої держави. І, безумовно, потребує невідкладного реформування. Адже в цьому році на 14 мільйонів працюючих припадає близько 13,7 пенсіонерів. По суті, один працюючий має заробляти кошти на утримання одного пенсіонера. Але позиція профільного віце-прем’єра Тігіпка, яким до цього часу не запропоновано чіткої і зрозумілої концепції пенсійної реформи, не може бути сприйнята. Адже урядовий проект закону про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (№7455) не вирішує концептуально проблему. Складається враження, що його розробники мали на меті лише подолання дефіциту Пенсійного фонду. Натомість світова практика доводить, що вирішення складних питань, до яких належить пенсійна реформа, може бути реалізоване лише після детальної розробки концепції і майбутньої моделі, під яку розробляється законодавча база, а не навпаки.