Кадастр: краще так, ніж ніколи?

Нещодавно на засіданні Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин народні обранці й розглянули проект закону «Про Державний земельний кадастр», внесений до вищого законодавчого органу держави народними депутатами Валерієм Бевзенком, Романом Ткачем та Русланом Лук’янчуком. У результаті — комітет рекомендував Верховній Раді прийняти пропонований законопроект за основу. Отже, його шанси набрати необхідну кількість голосів у сесійній залі досить високі.

Коли прочитати законопроект — а це 58 сторінок — передусім насторожує окреслена в «Прикінцевих та перехідних положеннях» пропозиція виключити із Земельного кодексу України статтю 126, яка визначає перелік документів, котрими може посвідчуватися право на земельну ділянку. Нині право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. А також — цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки або свідоцтвом про право на спадщину.

Невже державні акти, на отримання яких пішли шалені кошти, витрачено стільки сил і нервів громадян, одним рядком законопроекту буде скасовано?! Якщо бути точним, у проекті акти пропонується просто припинити видавати. Натомість, право власності на земельні ділянки реєструвати в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Хоча отримані громадянами акти залишатимуться чинними, автори законопроекту вважають, що їх виготовлення потрібне хіба що корумпованим чиновникам, які ними торгують. Людині ж треба лише документ, який підтверджує, що саме вона є власником ділянки. Як приклад наводиться таке: нині на одну і ту саму ділянку іноді видано до восьми державних актів на різних осіб. Доречне запитання: то чи гарантує цей документ право власності? Водночас, переконують автори, така ситуація при здійсненні державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно навіть технічно неможлива.

Та попри логічне пояснення можна спрогнозувати, що навколо доцільності видачі державних актів точитимуться особливо гарячі дискусії. І цей пункт законопроекту важко буде сприймати громадянам, які доклали неабияких зусиль, щоб правдами-неправдами отримати держакт на свій наділ.

Втім, чимало цікавого господарі земельних часток відкриють для себе, знайомлячись з організаційними моментами законопроекту. Приміром, документом передбачено, що Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. І у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет все-таки матимуть відомості на носіях паперових.

Головним органом, який визначатиме порядок ведення Державного земельного кадастру, буде Кабінет Міністрів України. Виконавцями, які вестимуть Державний земельний кадастр, стануть центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (містах).

У кадастрі збиратиметься інформація про державний кордон України, територію адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, земельні ділянки. Приміром, про держкордон туди включать такі відомості: опис проходження, повні найменування суміжних іноземних держав, інформація про документи, на підставі яких встановлено державний кордон тощо.

Що ж до земельних ділянок, у базі даних буде зазначено їх кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; прив’язка поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; відомості про інші об’єкти Державного земельного кадастру, до якого територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; категорія земель; функціональне використання; склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативну грошову оцінку; експертну грошову оцінку (за наявністю); інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про ділянку також міститимуть інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права.

Тепер щодо кадастрового номеру земельної ділянки, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації, звісно, буде єдиною на всій території України. Його можуть й скасувати, але це у разі скасування державної реєстрації наділу. Але цей кадастровий номер не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.

Кожен наділ реєструватимуть у Поземельній книзі. Цей процес проводитиметься за місцем розташування наділу органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів у районі, місті.

Для реєстрації потрібна заява особи, якій було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної та комунальної власності. У разі поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок заява подається власником.

Для державної реєстрації земельної ділянки органу, що здійснює таку реєстрацію, подається:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; електронний документ, що містить інформацію про зміст документації із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

Цікаво, що заява з доданими документами може не тільки бути надана заявником особисто, а й надіслана цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення.

У законопроекті окреслюються й терміни проходження документів. Так, «орган, що здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам цього закону та інших нормативно-правових актів та за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику письмову мотивовану відповідь про відмову в такій реєстрації».

Серед підстав відмови у здійсненні державної реєстрації — знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

«На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки органом, що здійснив таку реєстрацію, заявнику безоплатно видається витяг із Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки», — йдеться у законопроекті.

Так от, повторімося, документом, що посвідчує право власності чи користування, має стати витяг із Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки. Витяг міститиме всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу буде кадастровий план земельної ділянки.

При реєстрації наділу витяг видає районний відділ земельних ресурсів, який зареєстрував ділянку. В інших випадках, приміром, у разі продажу землі, власник зможе отримати витяг і у вказаному відділі, і у нотаріуса. Причому в законопроекті передбачено, що витяг надається у день надходження заяви про його видачу.

У цих організаційних заходах, на перший погляд, є додаткові ускладнення. Нині громадянинові, аби отримати державний акт, треба звернутися до районного відділу земельних ресурсів. А з прийняттям законопроекту — доведеться йти ще й до управління Міністерства юстиції.

Проте до двох органів, запевняють розробники законопроекту, громадянину доведеться звертатися лише на стадії формування ділянки — це у переважній більшості відбувається під час її безоплатної приватизації. Після цього всі договори купівлі-продажу, оренди, сервітуту укладатимуться без участі Держзем-агентства. Все, що Держзем-агентству потрібно, воно отримає від Мін’юсту шляхом електронного обміну інформацією без участі людини. І додаткових коштів за це громадяни не сплачуватимуть.

Проектом закону також передбачено, що відомості Державного земельного кадастру міститимуться в Інтернеті. Тобто кожен користувач всесвітньої павутини зможе на  комп’ютері побачити межі адміністративно-територіальних одиниць, кадастрові номери, цільове призначення земельних ділянок, вид функціонального використання земельної ділянки, нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок, угіддя земельної ділянки (із зазначенням контурів будівель, споруд, розташованих на земельній ділянці), обмеження у використанні земельних ділянок, розподіл земель між власниками і користувачами (відображаються: форма власності, вид речового права). Тобто можна буде дізнатися про земельну ділянку практично все, окрім персональних даних її власника. До того ж ці відомості підлягають відображенню у мережі Інтернет з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Ця норма — одна із головних у законопроекті, вважають його розробники. Адже значна частина проблем у земельній сфері зумовлена закритістю кадастрових відомостей. Для здійснення нормальної господарської діяльності землекористувачу недостатньо мати інформацію лише про свою земельну ділянку. Він має бути обізнаний про зони тих обмежень, які проходять біля її меж, про цільове призначення суміжних земельних ділянок. Плануючи свій бізнес, інвестор ще до отримання земельної ділянки має знати про правовий режим певних територій. До того ж відображення кадастрових відомостей в Інтернеті — це засіб громадського контролю за виконанням державою своїх функцій у сфері земельних відносин.

У законопроекті виписано, як боротимуться з похибками.

У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів кадастру технічної помилки, допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, зацікавлена особа письмово повідомляє про це орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у районі, місті. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що веде кадастр, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.

Виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру, що була допущена не з вини органу, що здійснює його ведення, здійснюється за плату, розмір якої буде встановлено Кабміном.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної у записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п’ятиденний термін письмово повідомляє про це заінтересовану особу. Остання після отримання повідомлення про похибку повинна звернутися із заявою про виправлення такої помилки.

Виправлення технічної помилки здійснюється у разі, якщо немає підстав вважати, що воно може завдати шкоди чи порушити права та законні інтереси фізичних та юридичних осіб. В інших випадках виправлення помилок здійснюється на підставі рішення суду.

Виконавці землевпорядних та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об’єкти Державного земельного кадастру за порушення законодавства у сфері ведення Державного земельного кадастру нестимуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

Фінансове забезпечення ведення та функціонування Державного земельного кадастру здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, а також за рахунок справляння плати за внесення відомостей до Державного земельного кадастру, внесення змін до них, надання інформації з Державного земельного кадастру.

Із законопроектом знайомилася