Завтра розпочинається візит Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна в Україну. В Києві він візьме участь у міжнародному саміті, присвяченому 25-й річниці аварії на ЧАЕС. Загроза радіаційного зараження, що нині склалася в Японії після аварії на атомній станції у Фукусімі, піднесла важливість київського саміту — тут сьогодні обговорюватимуть загострені проблеми міжнародної ядерної безпеки. Про ядерну енергетику, а також принагідно про реформи ООН, місце України у механізмі світової безпеки «Голос України» в ексклюзивному інтерв’ю запитав у Генерального секретаря цієї організації Пан Гі МУНА.
— Особлива увага багатьох країн прикута до реформування ООН і, зокрема, Ради Безпеки. Яке ваше ставлення до питання розширення членського складу РБ, шляхом збільшення кількості постійних і непостійних членів, а також інституту права вето?
— Рада Безпеки стурбована цим питанням, бо є органом, що відповідає за підтримання миру та безпеки на міжнародному рівні, тому має відображати реалії сучасного світу.
Я гадаю, що це спільна позиція країн-членів РБ, багато з яких прагнуть більшої прозорості та презентативності у роботі Ради. Складність полягає в тому, що необхідно знайти таке рішення і таку формулу, яка адекватно відповідатиме різноманітним інтересам ООН і водночас буде практичною та сприятиме більшій дієвості. Генеральна Асамблея ООН вирішила, що реформа Ради Безпеки ООН буде обговорюватись як на неформальному рівні, так і на рівні міжурядових переговорів. Загалом, я оптимістично налаштований на те, що у питанні членства (у Раді Безпеки. — Ред.) значного прогресу буде досягнуто на останньому колі переговорів, які почалися у жовтні минулого року.
— Які очікування від реалізації однієї з найамбітніших програм ООН у ХХІ столітті — проекту «Цілі розвитку тисячоліття»?
— Цілі тисячоліття — це не просто обіцянка, це тест на те, чи здатні ми — наш спільний потенціал та глобальна солідарність — поліпшити добробут людини у безпрецедентних масштабах і темпах. Подолання екстремальної бідності залишається одним з найбільших викликів сьогодення.
Цілі ніколи не були вулицею з одностороннім рухом: чимось таким, що багаті країни роблять для бідних. Якраз навпаки: наша довготривала робота для розвитку завжди грунтувалася на глобальній підтримці з великим відчуттям спільноти та взаємопов’язаності світу. Через десять років, відколи Цілі ухвалені, було досягнуто значного прогресу. Багато країн, серед яких є найбідніші, досягли значних успіхів у тому, щоб витягнути своїх громадян з бідності, врятувати життя дітям, забезпечити їм навчання у школі та доступ до чистої води.
Але прогрес був нерівномірним у різних країнах, а часом навіть у середині деяких країн. На додаток, останні економічна, фінансова та продуктова кризи та наслідки кліматичних змін сповільнили, а в деяких випадках і взагалі законсервували досягнуті успіхи.
Тому нам потрібно подвоїти зусилля та пришвидшити роботу, щоб встигнути до визначеного нами рубіжного терміну у 2015 році. Саміт з приводу Цілей тисячоліття, що відбувся у вересні минулого року, поставив дуже амбітний порядок денний, за яким ми повинні працювати від сьогодні до 2015 року. ООН та міжнародна спільнота мають докласти багато зусиль, щоб виконати поставлені завдання. Цілі тисячоліття амбітні, але цілком досяжні, отож треба разом, враховуючи ініціативи розвитку ООН, встановити курс на скорочення у світі крайньої бідності.
— Одним із напрямів діяльності ООН є співробітництво з Україною щодо пом’якшення та мінімізації довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи. Сьогодні в ООН триває дискусія щодо потреби поступового переходу від гуманітарної допомоги до підтримки соціально-економічного розвитку постраждалих територій. Як у практичній площині відбуватиметься цей процес?
— Стратегія ООН має на меті сприяти довготривалому розвитку регіонів, надавати людям інформацію, яка гарантуватиме їм безпечне та здорове життя. ООН готова зробити все, що у наших силах, щоб відновити ці регіони. Нині потрібна адресна допомога ураженим катастрофою групам людей, щоб підвищити їхній рівень життя, створити нові робочі місця, відновити самостійність та самоврядність цих громад.
Програма розвитку ООН (ПРООН) — це агентство ООН, яке відповідає за координацію Чорнобильських проектів в Організації. 2008 року ПРООН започаткувала План дій підтримки та відновлення Чорнобильської зони до 2016 року. Цей план є частиною «Десятиріччя відновлення та сталого розвитку», яке має на меті повернути до нормального життя регіони, визначені Генеральною Асамблеєю 2007 року.
— Українські та зарубіжні ЗМІ часом поширюють відомості про можливість перетворення Чорнобиля на зону наукових досліджень. Як ставиться до цього ООН? Чи братиме участь у таких проектах?
— Останнім часом було досягнуто значного прогресу в технічному розвитку для мінімізації ризику аварій на атомних станціях. Причому українська ініціатива та бажання поділитися інформацією стали ключовими у цьому процесі, тому я хотів би подякувати уряду за відкритість.
Чорнобиль надає унікальну можливість для наукових досліджень впливу радіації на екосистеми: тому очевидно, що вчені з усього світу зацікавлені працювати там. ООН продовжуватиме відігравати координаційну роль у посиленні міжнародного співробітництва у справі пом’якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.
— Україна є однією з країн-засновниць ООН. Як ви можете оцінити діяльність України в ООН, роль у зміцненні її авторитету і внесок у конкретні справи цієї поважної організації?
— Україна, як одна із 51 країни-засновниці ООН, є постійним прибічником ініціатив Організації. Країна бере участь у всіх аспектах діяльності Об’єднаних Націй. Нині вона є членом Ради прав людини та Комісії з миробудівництва і претендує на місце непостійного члена Ради Безпеки у 2016—2017 роках.
Я б хотів особливо наголосити на ролі України як заступника голови Комісії миробудівництва. Ця посада дає вашій країні унікальну можливість зміцнити роль цієї інституції, особливо після звіту Комісії 2010 року.
Україна робить значний внесок у миротворчі операції ООН та надає надзвичайно важливі транспортні послуги для наших місій у всьому світі. Насправді Україна бере найактивнішу участь у військових вертолітних миротворчих операціях у світі. Також у лютому 2011-го Україна у вирішальний момент погодилася перенаправити три атакувальні вертольоти з операції ООН у Ліберії до місії у Кот-д’Івуарі. Це рішення було сприйнято з особливою вдячністю, бо його прийняли у найпотрібніший момент.
— Плановано ваш візит в Україну. Чого ви чекаєте від цієї поїздки? Що ви знаєте про Україну?
— В Україні я побуваю на саміті «Безпека та інновації використання ядерної енергетики». Сподіваюся, що це зібрання вплине на уряди, затвердивши необхідність постійного оновлення й обговорення стандартів ядерної безпеки.
Також візьму участь у саміті «Двадцять п’ять років після Чорнобильської аварії. Безпека на майбутнє». На моє переконання, метою цього заходу є показати, як найсучасніші знання можуть бути успішно застосовані у вирішенні таких проблем як скорочення ядерних та радіаційних ризиків.
Поки я буду в Україні, відвідаю Чорнобиль, де вшаную жертв катастрофи і тих, хто пережив ядерне лихо 25 років тому. ООН робитиме все, що в її силах, аби сприяти відродженню цього регіону.
— Сьогодні Україна є стороною понад 40 міжнародних конвенцій та угод, учасником багатьох програм та проектів ООН, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища. Водночас на її території зафіксовано нові місця техногенної катастрофи, зокрема поблизу Калуша Івано-Франківської області, які залишилися у спадок від колишнього СРСР. Яку допомогу можна очікувати від ООН у вирішенні цих проблем?
— Організація Об’єднаних Націй та уряд України мають давню історію співробітництва в галузі боротьби зі стихійними лихами та зменшенням їх ризиків, як, наприклад, у контексті повеней і зсувів у Західній Україні 2008 року.
ООН допомагала українській владі координувати зусилля з надання допомоги та підготовки національної політики щодо зменшення небезпеки природних лих.
ООН також надала необхідну підтримку для запобігання потенційній катастрофі в Калуші на початку 2010 року. У відповідь на запит Президента України ООН з Єврокомісією направила технічну команду і допомогла уряду перемістити небезпечний органічний забрудник до безпечного сховища. Організація готова надавати підтримку в зниженні ризиків катастроф і в інших областях на прохання уряду України.
— Починаючи з липня 1992 року Україна виступає як значний контрибутор військових підрозділів та персоналу для операцій ООН з підтримання миру. В українському суспільстві ставлення до участі наших миротворців у небезпечних операціях є далеко неоднозначним. Наскільки потрібною є участь українських підрозділів в оонівських операціях?
— ООН дуже цінує участь України у миротворчих операціях. Така відданість демонструє національне бажання вашої країни зробити свій внесок у мир в усьому світі.
***
«Голос України» щиро дякує заступникові директора, керівникові Інтернет-служби новин та ЗМІ департаменту публічної інформації Алексу Таукачу за допомогу в організації інтерв’ю з Генеральним Секретарем ООН Пан Гі Муном.
