Скільки років вам було 1986-го? Що менше, то серйозніша буде розплата за чорнобильське дитинство через роки. Хоча діти, що народилися недавно, теж не захищені від радіоактивно забруднених продуктів в Україні.
За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), перевірки на рак щитовидної залози в тих, хто 1986 року перебував у дитячому і підлітковому віці й мешкав на постраждалих територіях, слід робити регулярно. А хто досі живе на забруднених землях, дози, очікувані в наступні 50 років, будуть лише в 3—5 разів нижчі, ніж дози, отримані протягом перших після аварії 20 років.
«Серед опромінених дітей захворюваність на рак щитовидної залози збільшилась у 100—200 разів», — стверджує
Яків Кенігсберг, міжнародний експерт МАГАТЕ, ВООЗ, Наукового комітету ООН з дії атомної радіації. До Чорнобиля рак щитовидної залози був украй рідкісним захворюванням. Дуже помолодшав і рак молочної залози.
Згідно з матеріалами проекту ООН «Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобиля», радіоактивні ізотопи йоду надходили з молоком і зеленню протягом перших тижнів після Чорнобильської трагедії. Тому що щитовидна залоза накопичує йод у великих концентраціях, це й призвело до її опромінення, особливо в дітей. Середня доза опромінення в евакуйованих із зони зараження дорослих українців становить 330 міліГрей, а в неевакуйованих (за межами зони) — близько 20; для дітей дошкільного віку приблизно в 2—4 рази вище, ніж середня величина для всього населення. До того ж понад 4 відсотки дошкільнят отримали більш як 200 міліГрей, а для 0,3 відсотка доза перевищила 1000 міліГрей.
Яків Кенігсберг аналізує: «Хоча порівнювати аварії на «Фукусімі-1» і Чорнобильській АЕС не варто, проте, щоб запобігти нагромадженню радіоактивного йоду в щитовидній залозі, всім евакуйованим віком до 40 років японцям лікарі рекомендували вжити йодистий калій. Жителі Радянського Союзу, на відміну від них, не були вчасно поінформовані про те, що потрібно блокувати нагромадження радіоактивного йоду у щитовидній залозі».
Ще одна небезпека, що збереглася, — перехід радіоактивного цезію із ґрунту в рослини, молоко, м’ясо та організм людини все ще триває. Найбільше небезпечного цезію у грибах, лісових ягодах і тваринницькій продукції, вирощеній в деяких населених пунктах Рівненської, Житомирської та Волинської областей. Як і раніше залишається брудним молоко, яке виробляють в особистих підсобних господарствах, якщо люди випасають своїх корів на неокультурених пасовищах.
Директор НДІ сільськогосподарської радіології Валерій Кашпаров певен: щоб на всій території України мати чисті продукти харчування (вміст у них радіонуклідів не має перевищувати припустимий рівень), країна повинна виділити на контрзаходи близько 15 мільйонів гривень. Але через те, що це незахищені статті держбюджету, грошей не виділяють уже другий рік.
А вони потрібні на фероцин (берлінська лазур), що блокує надходження цезію у кров. Сировину виробляє Україна, але кінцевий продукт закуповують у Росії або Німеччині. Потрібні вапнування ґрунту з високим умістом цезію, внесення мінеральних добрив, переробка продукції. А поки що у нас народжуються діти, які отримують високі дозові навантаження й через 25 років.
Цікавий досвід Білорусі. Корми із сорбентами там надають безкоштовно. У постраждалому селі Беседь Ветковського району під Гомелем, жителі, котрі відмовилися переселятися, навіть вирощують корів. Їхнє молоко йде тільки молодняку. Але самих корів здають на м’ясо. Для цього їх попередньо витримують місяць на чистих кормах.
Україні поки що рано використовувати радіоактивно забруднені території у тваринництві, коли навіть на виконання заходів із радіаційного захисту й адресного застосування контрзаходів поки що не виділено ні копійки.
Олександр БЄЛЯКОВ.
Київ—Гомель.
На знімку: село Беседь Ветковського району під Гомелем.
Фото автора.
