78-річна Ядвіга В-ка живе у місті Свіднік Люблінського воєводства (Польща). Заробила 3583 гривні пенсії (в перерахунку злотих на гривню за офіційним курсом), працюючи на місцевому заводі. Дітей одружила, відділила, тож тепер одна у двокімнатній квартирі. Живе, каже, не розкішно, ретельно підраховує витрати, економить на чому може, але поки що пенсії їй вистачає.
Квартплата, куди входить ще й холодна вода, коштує пані Ядвізі щомісяця 421 гривню, опалення — 325, електроенергія — 129, газ — 64 гривні.
Виконавши певні арифметичні дії, можна дійти висновку, що комунальна розкіш польській пенсіонерці влітає в копієчку — 939 гривень, але на життя їй все ще залишається 2641 гривня. Більше витрат, зізнається пані Ядвіга, йде на продукти. Одягу тепер менше купує — тільки необхідне (не те що у молоді роки, коли хотілося помодничати). Іноді навіть умудряється ще відкласти якусь копійку про запас, щоб побалувати онуків гостинцями, коли ті приїдуть...
Пенсіонерка з Рівного 64-річна Тетяна Іванівна Д-к теж не приховує доходів своєї сім’ї. За 35 років роботи заслужила 820 гривень 16 копійок пенсії, її 72-річний чоловік Семен Петрович, інвалід першої групи, — 899 гривень 3 копійки. Відтак сукупний щомісячний доход подружньої пари становить 1719 гривень 19 копійок.
Оскільки не так давно померла мати Семена Петровича і залишила у спадок однокімнатну квартиру, то, як «багачам», Д-кам не дали субсидії на житлово-комунальні послуги. Впускаючи пожити в однокімнатній квартирі родичів, які приїздять у Рівне на сесію чи у справах, подружжя просить їх сплачувати за цей час по рахунках за комунальні послуги однокімнатної квартири. Інакше б вони не витягнули два помешкання. Бо і та двокімнатна квартира, в якій живуть, обходиться пенсіонерам, як на їхні доходи, дуже дорого: теплопостачання — 293 гривні, квартплата — 82, холодна вода (а це чотири куби), яку дуже економлять, — до 20, гаряча вода (близько двох кубів) — 23, газ — 18, електроенергія до подорожчання — 20 і більше гривень.
— Ось так щомісяця платимо 436 гривень, а іноді й більше, за комунальні послуги, — каже Тетяна Іванівна. — І це при тому, що на чоловіка, як інваліда першої групи, на комунальні послуги встановлена пільга у розмірі 25 відсотків. Це я ще не врахувала абонплату за телефон. На життя залишається дуже мало — 1293 гривні.
Тут хочу уточнити, що пані Ядвіга живе сама, тож свою пенсію витрачає практично на себе, Д-ки ж із Рівного мусять бюджет розподіляти так, щоб вистачило на двох.
— Економлю на всьому, бо ще й ліки потрібно купити для чоловіка, який переніс інсульт і втратив здатність розмовляти, частково рухатись, — продовжує рівненська пенсіонерка. — За десять років, відколи він на інвалідності, соціальні служби Рівного, куди я зверталась, не допомогли жодною копійкою на придбання ліків. Коли не прийду до них, тільки й чую: «Нема коштів». Якби не допомагали діти, не знаю, як і жили б.
Рівне.
