Треба бути простішим — і люди до тебе потягнуться

Село Пекарів щовесни потерпає від розливу Десни. Річка, розливаючись весняними водами, відрізає село, в якому живе 700 мешканців, від цивілізації. Пекарів тактично опиняється на острові, оточеному водою. Щоб дістатися до лікарні, пошти чи магазину в райцентрі, люди змушені, як і сто чи двісті років тому, користуватися послугами човняра-перевізника.

Якщо добиратися від села до Сосниці через Десну човном, дорога ця — близько десяти кілометрів, якщо їхати в об’їзд — близько ста...

Весняний розлив Десни відрізає від «великої землі» не лише Пекарів, а й села Кнути, Костирів, Синютин. Їхні мешканці теж змушені користуватися послугами човнярів. Богато років ведуться розмови про необхідність встановлення понтонного мосту, але, на жаль, до діла не доходить.

Депутат сідає в човен, бере у перевізника Олега Ясинського весло й починає гребти до протилежного берега (на знімку). «У військових частинах можна придбати списаний понтонний міст, — тим часом розповідає тезка депутата, перевізник з 15-річним стажем Ясинський, — вартість його в масштабах державного бюджету мізерна —близько 150 тисяч гривень. Та село, звісно, таких коштів не має».

«Подумаю, як допомогти», — каже Олег Ляшко, розрізаючи холодну деснянську воду почорнілим від часу веслом. Він справді вже не раз приходив на допомогу людям цього краю. У 2009 році за його сприяння був капітально відремонтований міст через озеро Латинець, яке з’єднує дві річки — Десну та Сейм.

З дорогою до села теж біда: норовлива Десна щороку з’їдає 2—3 метри берега, а від річки до того, що залишилось від «шосейки», — не більше 10—12 метрів. Ще два-три роки — й дорога опиниться під водою. Олег Ляшко обіцяє пекарівському сільському голові Миколі Попелі звернутися з відповідним запитом до Укравтодору.

Звістка про приїзд депутата миттю облетіла село. Тому, поки Олег Валерійович «підробляв» перевізником, на сільський майдан, незважаючи на прохолодну погоду, зійшлися ледь не всі мешканці Пекарева. Люди довго не відпускали політика, розпитуючи про події у столиці, та в Ляшка попереду — ще багато справ.

У світле свято Благовіщення він завітав також у село Чорнотичі до отця Ярослава — настоятеля Святодмитрієвського храму, де посмакував цілющою водою з джерела на честь пам’яті святих Петра і Павла. Допоміг депутат свого часу і з облаштуванням храму та території довкола джерела, за водою до якого тепер з’їжджаються люди звідусіль. Кажуть, що вода ця всілякі хвороби зцілює...

Після короткої молитви за здравіє усіх сущих веде депутата дорога до господи Миколи Аврамовича Клопота — 89-річного ветерана Великої Вітчизняної війни. Кілька місяців тому, знову-таки — з допомогою Олега Ляшка, село було газифіковано, а в оселі Миколи Аврамовича блакитний вогник запалав одним з перших...

Разом з Чорнотицьким сільським головою Олександром Ященком сідає депутат до столу. За розмовами та спогадами Миколи Аврамовича про воєнне життя-буття не зчулися, як за вікном стемніло.

«Треба їхати, — каже Олег Ляшко, — до Києва — триста кілометрів, а завтра зранку — знову на сесію Верховної Ради. Та я ще обов’язково приїду. Треба бути ближче до людей, знати всі їхні проблеми — тоді і люди віритимуть тобі... А мій обов’язок — цю довіру виправдати».