— Ви закінчували юридичний факультет економічного вузу? Вибачте, наша фірма ваших послуг не потребує.
Все! Процес пішов. Українські дипломи окремих університетів не визнають не тільки за «бугром». Цінуються знання, отримані в класичних навчальних закладах.
А якщо так, вважаю, треба відмовитися від диплома єдиного державного зразка. Хоча б тому, що держава не в змозі гарантувати якість навчання в 800 вузах. Після скасування «корочок» єдиного зразка одразу стануть очевидними «дурощі кожного» багатоверстатника.
* * *
— Нас занапастить обов’язкова безплатна загальна освіта. Усі біди від неї — діти знання не цінують, працю педагогів не поважають.
До скасування так званої безплатної освіти штовхає, хоч як це парадоксально... держава, яка задекларувала таку соціальну норму в Конституції. Для всіх без винятку родин навчання дітей давно не «сир у мишоловці». «Податок на школу» з кожним роком зростає. І до слова, якщо кожна сім’я в рік за дитину внесе в благодійний фонд ЗОШ хоча б 300 гривень, загальна сума підношень становитиме близько 1,5 мільярда.
Меценатство й піклування в школах давно благословила держава. Чи не чесніше їй визнати свою безпорадність і скасувати «безоплатність» середньої освіти офіційно, залишивши на утриманні тільки дев’ятирічку?
Тоді бешкетник після 9 класу залишив би ненависні шкільні стіни, а в 17 років, закінчивши ремісниче училище, мав би робочу спеціальність і середню освіту. Батьки не платили б за навчання неука в 10—11 класах, а вчителі зітхнули б з полегшенням і всю енергію спрямували на здібних учнів.
І ще плюс: офіційно сплачуючи кревні на навчання школяра, дорослі набагато принциповіше й суворіше вимагатимуть від менторів якості знань і звіту про дебет-кредит. А, отже, під корінь підрубають корупцію...
* * *
— Я п’ять років відривав від родини гроші на навчання сина-студента, щоб він був безробітним?!
Рівень безробіття не такий високий, як число неохочих працювати. Після 11 класів молоді люди не поспішають у будівельники й прибиральники. А після закінчення вузу їх не чекають в організаціях і на підприємствах.
Навіщо випускаємо стільки дипломованих фахівців з вищою освітою?
А що робити сотням доморослих вузів, як не «штампувати» непотрібні кадри? От коли університетів стане на дві третини менше, а робочих місць більше, тоді з’явиться бажаний дефіцит кадрів. Загостриться конкуренція, поліпшиться якість підготовки в університетах, диплом цінуватимуть, а інтелект високо оплачуватимуть.
Висновок: вища освіта, за деяким винятком, має бути платна.
Держава зобов’язана визначитися, які спеціальності потрібні для процвітання економіки й фінансувати їх з бюджету.
Перші кроки зроблено, але не напрацьовано механізм закріплення випускників, їх стимулювання при працевлаштуванні в держустанови, на підприємства народного господарства. Без такого механізму триватиме негативна практика навчання потенційних перебіжчиків у бізнес за рахунок платників податків. Втім, нехай біжать, але компенсують витрати держави.
Важливо, що у разі платного навчання студентом не захоче стати кожний випускник школи, тим паче з низькими знаннями. Посилиться добір, підвищаться вимоги до тих, хто навчається. Та й самі вони відповідальніше ставитимуться до навчання, за яке платитимуть батьки або вони самі.
Я не правий?
