Командир має бути професіоналом, патріотом і порядною людиною

— Принципів багато. Всі вони відомі. Однак серед них я б виділив три основні. Це професіоналізм, патріотизм і порядність. Поясню. Професіоналізм — це, за великим рахунком, основна складова військової служби. Те, заради чого народ утримує свою армію, яка здатна його захистити. Аматорські збройні сили нікому не потрібні.

Я поділяю думку начальника Генерального штабу генерал-полковника Григорія Педченка стосовно того, що контрактна армія, про створення якої зараз так багато говорять, — це далеко ще не професійна армія. Професіоналізм вимірюється певним рівнем знань, навичок та вмінь. Професійна армія — це насамперед військові-професіонали, які там служать. Тому, вважаю, що не треба плутати поняття «контрактник» і «професіонал». Хіба офіцер, який своє життя присвятив службі, — дилетант? Той, хто підписує контракт із армією, дійсно має бути професіоналом. Проте, на жаль, сьогодні це не завжди так. Тож не варто поки що ототожнювати контрактні збройні сили із професійними.

Другий принцип підготовки вищих військових кадрів — патріотизм. Переконаний, що професійний захисник Вітчизни має бути патріотом. Це —аксіома. І такого військового можна підготувати лише в Україні.

І по-третє. Мені важко уявити справжнього офіцера непорядною людиною. У військових у Х1Х столітті було таке гасло: серце — жінці, життя  — Батьківщині, честь — нікому! Я хотів, щоб Кодекс честі поважали, й дотримувалися всі люди у погонах. Без цього не може бути справжнього армійського духу.

— Багато чого. Це насамперед залежить від обраної професії, спеціалізації. Від рівня освіти, який він опановує. Проте всі офіцери мають уміти адекватно оцінювати обстановку, приймати самостійні рішення, нести відповідальність за підлеглих.

— Відповім на ваше питання, переказавши свою розмову із генералом Рейнхердом, відомою у Німеччині людиною. Він свого часу командував миротворчою місією у колишній Югославії. Отож пан генерал розповів, що коли він виїжджав кудись, де загрожувала небезпека, то брав у супровід українських миротворців. Я запитав — чому так? Колега відповів: ваші хлопці завжди стріляють трішки скоріше за інших. Це висока оцінка професійної підготовки наших військових.

А про рівень вітчизняної військової освіти свідчить той факт, що наш досвід вивчають і переймають за кордоном. Нещодавно я був з візитом у британському Королівському коледжі оборонних наук. Там похвалилися, що вже другий рік проводять стратегічну воєнно-політичну гру, де вивчають роботу посадових осіб Ради національної безпеки. Її запозичили в нашому університеті, бо ми проводимо таку гру вже одинадцять років поспіль. Я запропонував британцям перейняти у нас ще й воєнно-економічну гру. До того ж ми проводимо і воєнно-історичні ігри на прикладах Іраку, Югославії, Афганістану. Така форма навчання дає нашим слухачам простір для самостійного мислення, вчить приймати рішення тощо. До речі, слухачами Національного університету оборони України нині є військові із США та Південної Кореї. Навчалися у нас представники КНР, Азербайджану, принц Шрі-Ланки.

— На базі нашого закладу створено найпотужніший у Європі сучасний центр імітаційного моделювання. На ньому можна вчитися проводити гуманітарні, миротворчі, військові операції, моделювати дії при надзвичайних ситуаціях природного, техногенного характеру. Нещодавно, за дорученням міністра оборони України й начальника Генерального штабу Збройних Сил України — Головнокомандувача Збройних Сил України, ми провели двосторонні комп’ютерні навчання на базі нашого центру.

Маємо постійний зв’язок із військами. Слухачі університету приймають участь у заходах оперативної й бойової підготовки в Генштабі, видів Збройних Сил, оперативних командувань і штабів армійських корпусів тощо. Практичні заняття у військах навіть внесено у розклад занять наших слухачів.

На оперативно-тактичному рівні наші слухачі випускного курсу проходять практичне військове (флотське) стажування на тих посадах і місцях, куди вони призначатимуться після закінчення університету оборони.

Працюємо над створенням бази навчального центру університету у Дівичках (Київська обл.). Найближчим часом збільшимо обсяг польових занять, які проходитимуть на цій базі, принаймні удвічі. Там будуть відпрацьовуватися всі практичні завдання — як оборонний, так і наступальний бій бригади. Спочатку слухачі плануватимуть його на картах, потім, як кажуть, втілюватимуть у життя на реальній місцевості за участю військових підрозділів, при цьому самостійно управляючи боєм. Плануємо задіяти у таких заняттях підрозділи артилерії.

— Досягнень у нас чимало. Їх можна поділити на два напрями: військові та «цивільні», тобто суспільні. Наші вчені беруть активну участь у розробці Воєнної доктрини України, Стратегій національної та воєнної безпеки, Концепції подальшого розвитку Збройних Сил України на період до 2016 року, інших законодавчих та нормативних актів у сфері оборони держави.

Що стосується «цивільних» розробок, і тут є чим пишатися. Наведу один приклад. Усім добре відома минулорічна екологічна катастрофа у Мексиканській затоці з виливом нафти та її згубні наслідки. Після неї увесь світ, найкращі винахідники довго шукали шляхи вирішення проблем ліквідації подібних аварій. І цей шлях було знайдено у Центрі високих технологій нашого університету. Один із співавторів розробки винаходу, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії полковник Юрій Даник. Винахід було презентовано наприкінці минулого року у стінах Національної академії наук України. Розробкою зацікавилися у декількох країнах. Так, полковник Юрій Даник минулого тижня повернувся із Азербайджану, де розглядалася можливість реалізації цієї технології зусиллями двох країн.

Тож ми працюємо! А у перспективі — працюватимемо й надалі заради нашої держави, нашого народу.