Сміттєзавод у... лісі?

Свою незгоду поставити під носом смітник вони ще раз підтвердили під час громадських слухань. Їх проводив замовник будівництва — управління комунального господарства та благоустрою Вінницької міськради. Відбувалося зібрання у залі Жмеринського районного будинку культури.

— Якби це було в селі, зібралися б усі люди, — каже сільський голова Людавки Роман Пашковський. — А так хто може добратися до Жмеринки, та ще й на шосту вечора. Все одно зійшлося приблизно 150 осіб.

Люди тримали у руках плакати з написами: «Ліс — не смітник», «Дайте нам дихати» тощо. Представників громади частково підтримали присутні в залі члени громадської ради, що діє при облраді та облдержадміністрації. Так, Петро Бойко вніс пропозицію провести громадську експертизу правильності та законності оформлення документів на створення полігона. 

Втім, голоси громади залишилися гласом волаючого в пустелі. Їм роз’яснили, що участь в голосуванні можуть брати тільки представники організацій, що знаходяться на суміжній (сусідній) території з місцем для полігона, а також замовник. Мовляв, так гласить закон. Таких представників було троє. Наміри влади про створення нового полігона підтримали: директор ДП «Жмеринський лісгосп» Павло Бендера, представник служби автомобільних доріг у Вінницькій області Григорій Сорока, представник замовника документації, начальник управління комунального господарства та благоустрою Вінницької міськради Ігор Корольчук.

За словами сільського голови Людавки Романа Пашковського, у документах, на підставі яких має з’явитися новий полігон, є багато порушень законодавства. Кожне з них голова підтверджує документами.

Замовник будівництва полігона — управління комунального господарства та благоустрою міськради — отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (площею 148,8 га), що знаходиться у лісі поблизу Людавки, 26 лютого 2010 року.

— Зверніть увагу на дату, — наголошує співрозмовник, — 26 лютого минулого року. А ось інший документ. Цитую: «...станом на 25 січня 2011 року на обліку квартирно-експлуатаційного відділу Вінницького гарнізону знаходиться земельна ділянка загальною площею 148,8 га, що розташована у військовому містечку №82 села Людавка Жмеринського району та закріплена за військовою частиною А-2287 Міністерства оборони України. Лісовий масив на обліку та обслуговуванні Шепетівського військового лісгоспу». Це фрагмент з листа на ім’я голови громадської ради при облраді та облдержадміністрації Пилипа Прудиуса. Підписав його начальник квартирно-експлуатаційного відділу Вінницького гарнізону підполковник пан Гармідер.

— Як так могло статися, що одна й та сама ділянка землі належить одразу двом господарям? — додає сільський голова.

У містобудівному обгрунтуванні об’єкта зазначено, що територія заліснена малоцінними породами дерев. «Якщо дуб, ясен, граб, які ростуть у нашому лісі, розробники документа сприймають як малоцінні породи, то які ж тоді є цінні? — запитує сільський голова. — Зрештою, йдеться не про види дерев. Мова про інше — чинне законодавство взагалі забороняє розміщувати полігони твердих побутових відходів у лісах та лісопарках: «Розміщення полігонів твердих побутових відходів не допускається на землях, зайнятих лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями» (п.2.3 Положення про державні будівельні норми Держбуду України (2005 рік).

— Полігон хочуть розмістити біля дендрологічної ділянки Жмеринського лісництва, — кажуть жителі Людавки. — Не ми ж встановили щит з написом «Дендрарій». А трохи далі з-під землі б’є джерело «Ревуха». Його офіційно визнано пам’яткою природи місцевого значення. Так само заповідний статус має дендрологічна ділянка. На відстані трохи більше двох кілометрів — каскад озер. Вони внизу від місця майбутнього полігона. Розташовані по руслу річки Ровець, притоки Південного Бугу.

— Об’єкт планують розмістити на відстані 3—5 кілометрів від найближчих населених пунктів, — так зазначено у містобудівному обгрунтуванні, — продовжує сільський голова. — Але ж це, м’яко кажучи, неправда. Не знаю, хто з авторів документа міряв відстань, але він збільшив її приблизно у десять разів.

За словами Романа Пашковського, від лісу до дачного масиву «Людавка» лише 500 метрів. Така цифра зафіксована працівниками Жмеринської СЕС. Про це головний санітарний лікар району пан Кащук повідомив замовника (лист №02-02/3818 від 14.07.2010 року). Цитуємо: «Встановлено, що земельна ділянка площею 148,8 га, яка розташована на території Людавської сільради (за межами населеного пункту), межує з північного заходу з житловою забудовою села Людавка на відстані 1200 метрів, а з дачним кооперативом — 500 метрів (площею 10,6 га) та 800 метрів (площею 60,0 га)».

Незважаючи на це, головний санітарний лікар району робить висновок: «Дана земельна ділянка відповідає нормам санітарно-захисної зони». Про це зазначено у згаданому вище листі. Менш як через місяць після такого висновку постановою тієї ж Жмеринської СЕС тимчасово заборонено експлуатувати деякі з криниць, зокрема, тієї, що знаходиться на подвір’ї жительки пані Грабік (вулиця Леніна, 101). Перевіривши стан води, фахівці встановили, що вона не відповідає стандартам з бактеріологічних показників. Цитую: «...показник колі-індекс становить 2380 при нормі — не більше 9. Це є порушенням ст. 18 Закону України «Про забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення».

Не стикуються ще одні цифри. У документі неточно зазначено відстань до магістрального газопроводу високого тиску, він проходить по одній із сторін лісового масиву між Людавкою і дачним селищем. Розробники документа «доточили» відстань, щоб «вписатися» у встановлені норми, стверджує сільський голова, посилаючись при цьому на конкретні документи.

— Нас запевняють, що в лісі буде завод для переробки сміття, який можна ставити навіть у місті, де живуть люди, — продовжує сільський голова. — Але це на словах. У документах ситуація має інший вигляд. Про те, що завод збудують тільки у другу чергу, пан Корольчук написав у листі директору Вінницького філіалу «НДІпроектреконструкція» пану Рекуті.

Цитую: «...введення в експлуатацію сміттєпереробного заводу та комплексу із знешкодження побутових відходів здійснюватиметься у три черги: 1. Адмінзона, господарська зона, сортувальна лінія, перша черга полігона, очистка фільтрату... 2. Сміттєпереробний завод. 3. Друга і третя черга полігона».

— Як бачимо, — продовжує сільський голова, — насправді йдеться про великий полігон, а не про маленький заводик.

Щоб хоч трохи уявити масштаби полігона, співрозмовник знову звертає увагу до уже згадуваного обгрунтування. «Ізоляція твердих побутових відходів (ТПВ) здійснюватиметься підсипаними кавальєрами грунту. Глибина котловану в основі полігона залежатиме від рівня грунтових вод. Під час досліджень у жодній із свердловин води не знайдено на глибині до 10 метрів».

Відходи все-таки складуватимуть. Про це чітко сказано у документі: «75 га площі передбачено для складування ТПВ. Термін експлуатації — 20 років». Поділять цю площу на 23 ділянки, у документі вони значаться як робочі карти.

Ще одна цитата з документа: «Дану ділянку (75 га) можна використовувати для складування ТПВ висотою 20 метрів терміном на 20 років, обслуговуючи 500 тисяч населення».

— А нічого! — категорично відповідає сільський голова. — Ніхто офіційно нам нічого навіть не обіцяв для поліпшення благоустрою села. Плати за землю також не буде. Чому? Бо власникам цієї ділянки надана пільга. Про це сказано у листі Жмеринської податкової (№943710/15-112 від 06.09.2010).

— Громада проти насамперед тому, що такий об’єкт завдасть непоправної шкоди екології нашого регіону.

Вінницька область.