«Так!» — в один голос відповідають бібліотекарі
Торік частина випускників сільських шкіл, зібравшись вступити до вузів, зробити цього не змогли. У їхніх селах не знайшлося комп’ютера, що працює у системі Інтернет, без чого не можна вчасно вийти на державний портал і оформитися для участі в тестуванні. Якщо сільські мешканці позбавлені сучасних засобів зв’язку, це дискримінація. І питання, чи потрібен сільській громаді комп’ютер, здається некоректним. Така техніка в сільських бібліотеках уже не розкіш, а необхідність. І водночас — це більша проблема.
Саме по собі придбання комп’ютера для сільської громади справа неважка. Можна знайти спонсора або одержати техніку шляхом участі в будь-яких міжнародних програмах, а можна й самим селянам скинутися на комп’ютер для бібліотеки. Проблема в іншому. По-перше, більшість сільських бібліотек узимку не опалюються, а холод насилу витримують не тільки люди, а й техніка. По-друге, стан електропроводки такий, що під’єднання сучасної техніки стає неможливим. І ще низка причин залежать від структурної ситуації, у якій працюють сільські бібліотеки.
Справа в тому, що вони мають різну підпорядкованість. Частина бібліотек, на рівні міст і районів, об’єднана в центральну систему, інша пройшла децентралізацію й перебуває на утриманні сільських громад. Якщо село не деструктивне й у ньому є бюджетоутворююче підприємство, децентралізація має позитивний результат. Зовсім інша картина — коли у громади порожні кишені. Хоча кожний сільський голова розуміє, що без нових технологій його село не зможе розвиватися. І навіть якщо окремі жителі знайдуть можливість під’єднатися до Інтернету, загалом проблему розв’язано не буде. Адже є такі складності, як обслуговування комп’ютера, його під’єднання до мережі, уміння користуватися технікою.
Заступник директора з питань автоматизації бібліотек обласної бібліотеки ім. М. Горького Світлана Моісеєва каже:
— У системі централізації ми працюємо з 1975 року, і довго нам здавалося, що централізоване комплектування, методичне керівництво, планування — це правильно. Але сьогодні ми бачимо, що це не завжди добре. Якщо сільрада може розв’язати проблеми своєї сільської бібліотеки, причому не тільки з точки зору фінансування її видатків, то чому б їй не утримувати цей об’єкт соціальної сфери? Виходить дуже хороший результат. Цього року ми помічаємо деструктивні моменти, пов’язані з розвалом централізованої бібліотечної системи. Наша реакція неоднозначна, адже ми бачимо різне ставлення до того, що відбувається, зі сторони керівників районів. Деякі з них дотримуються такої логіки: нехай сільська бібліотека залишається на балансі райради, але сільрада, у свою чергу, повинна перераховувати гроші району на утримання цієї бібліотеки.
Певна річ, є керівники, які з розумінням ставляться до проблем сільських бібліотек. От у Перевальському і Новоайдарському районах децентралізація бібліотек завершилася досить успішно. Сьогодні тут є свої лідери, вирішуються питання комп’ютеризації. Зокрема, одна із сільських бібліотек Перевальського району стала переможцем програми «Бібліоміст». Це чотирирічна програма, за допомогою якої населення знаходить можливість доступу до інформації шляхом оснащення бібліотек необхідною комп’ютерною технікою.
Рік тому тільки три сільські бібліотеки області мали комп’ютери, але жоден з них не був під’єднаний до Інтернету. З початку поточного року вже 11 бібліотек села мають комп’ютерну техніку, й вся вона під’єднана до «всесвітньої павутини», завдяки сільській владі. Це або мобільний зв’язок, або радіоінтернет. Тут, мабуть, треба зробити застереження: зв’язок став можливий завдяки тому, що села — неподалік Луганська й можуть ловити сигнали. Іншим пощастило менше. Проводового Інтернету практично немає в жодному селі. Телефонний зв’язок аналоговий, і в технічному відношенні тут є великі проблеми, на розв’язання яких потрібні мільйонні затрати.
Громада, що зуміла комп’ютеризувати свою бібліотеку, одержала великий доступ до інформаційного ресурсу й від цього тільки виграла. По-перше, школярі мають можливість дистанційного навчання. Утримувати комп’ютер набагато дешевше, ніж цілу школу, в якій вчиться всього десять учнів. Не залишаючи свого села, молодь дізнається про нові навчальні програми, зробить запит необхідної літератури, підручників. Та й селяни тепер можуть одержати інформацію з різних інстанцій — піди в бібліотеку й попроси про це бібліотекаря. Він усе вміє, бо пройшов спеціальне навчання в обласній бібліотеці ім. Горького.
Спершу сільські бібліотекарі з жахом дивилися на техніку. Потім захопилися, просили додаткового часу, щоб стати «навігатором у комп’ютерних технологіях». База в обласної бібліотеки хороша — десять сучасних машин, обладнаних VEB-камерами, гарнітурами, ліцензійним програмним забезпеченням тощо.
Цікава деталь. Тих, хто навчається працювати з Інтернетом, орієнтують на створення VEB-сторінок. Щоб молодь працювала над створенням історії свого села у віртуальному світі: які люди тут живуть, якими ремеслами займаються, як проводять свята, дотримуються традицій предків. А ще — чим знаменитий край, яка тут природа й визначні пам’ятки. Такі проекти в сільських бібліотеках уже з’являються.
— Школа не може бути центром доступу в Інтернет для всієї громади, адже це, по суті, закрита установа, що має свій режим роботи, — пояснює Галина. — А бібліотека завжди була соціальним центром села. Треба тільки, щоб місцева влада змінила до неї своє ставлення.
 
Луганськ.
На знімку: цей комп’ютер їде в село. Директор обласної бібліотеки ім. Горького Інна Рибянцева в дорозі ще раз перевіряє його стан.
Фото з архіву обласної бібліотеки ім. Горького.