Влаштувавши не одну персональну виставку в різних містах України, а також у Німеччині та в США, хмельницький живописець Олександр Антонюк до свого сорокаріччя показав картини і в обласному Художньому музеї. Ця виставка стала добрим подарунком для любителів живопису. Хто хоч раз бачив роботи Антонюка, вже не сплутає їх ні з чиїми. Є у автора цикл про козака Мамая, біблейський цикл із пророками, святими та Божим сімейством. А є незбагненні міські сюжети, що чомусь нагадують ікони.
Ну, хто б додумався зобразити «Житіє преподобного трактора»? Це таки справді житіє. Бо сам трактор — не купа залізяччя, а наче жива, виснажена важкою працею істота. І кругом нього туляться святі небожителі: чи то співчувають, чи то благословляють.
Роботи художника не назвеш еклектичними, де намішані образи, ідеї, епохи. А водночас несподівано виникають якісь натяки, що об’єднають віки та вірування. То з полотен дивляться Аарон та Мойсей, а то раптом «Музика на вулиці», де хлопчик-скрипаль заробляє на життя. Глянеш — і вулиця наша, і хлопчик наш. А придивишся — наче стоїть він на цій вулиці ще з часів Мойсея.
Чи ось прийшов на зупинку «Обіцяний трамвай»: у нього сідають люди, звична міська картинка. Але несподівано на передньому плані — два іудеї з якимись письменами в руках. Чи це вони приїхали до нас у цьому трамваї часу, щоб передати свої сувої, чи ми повертаємось до древніх витоків. От і вгадай, хто кому що пообіцяв.
У своїх роботах Антонюк часто повертається до біблійних сюжетів. «Приборкання полохливого звіра», «Козел Азазела», «Пророк» — старозавітні сюжети, які не кожен нині пригадає. Зате в «Благовіщенні» та «Втечі у Єгипет», здавалося б, немає нічого нового — звичні євангельські розповіді. Але розказані художником незвично. Всі святі й пророки оригінально стилізовані — в древньому одязі, з непропорційно маленькими руками. І на цьому тлі — дуже точні, написані в класичній манері обличчя. Забери від них антураж тисячолітньої давнини, а вони все так само пронизливо дивитимуться на нас.
Мало того, в багатьох чоловічих лицях наче вгадуються риси самого художника. І не те що приміряє до себе одяг святих, а хоче проникнути в суть буття, побачити себе в ньому, зіставити, зрозуміти — думкою, серцем та уявою.
Хмельницький.
Фото автора.
