Фармацевтичний ринок: на що витрачають бюджетні кошти

Нинішня законодавча база, на жаль, недосконала, містить чимало прогалин, які, звісно, впливають на механізм формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення. Нагадаю, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.09 р. №333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» визначено національний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення (відповідно до міжнародної непатентованої або загальновживаної назви діючої речовини) і порядок формування цін. А Постановою від 17.10.08 р. №955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» (із змінами) встановлено граничні розміри постачальницько-збутових та роздрібних надбавок. Відповідно до вимог цих постанов, державному регулюванню підлягають ціни на лікарські засоби двох категорій: внесені до національного переліку; такі, що купуються повністю або частково за бюджетні кошти.

Окрім того, обумовлюється, що ліки вітчизняного виробництва, гуртово-відпускна ціна яких менш як 12 гривень, державному регулюванню не підлягають (крім тих, які купуються за державні кошти). Отже, залишаються неврегульованими питання щодо встановлення регулювання цін на ліки, які не входять до національного переліку. Сюди можна віднести і так звані дешеві ліки (до 12 гривень). Торговельна надбавка на них «зашкалює». Крім того, відсутність уніфікованої форми товарно-транспортної накладної як документа первинного бухгалтерського обліку та відповідальності за внесення до неї явно неправдивої інформації щодо розміру ціни виробника або вартості імпортованого товару, дає змогу суб’єктам господарювання відверто маніпулювати ціною.

Хотілося б звернути особливу увагу на кількість посередницьких структур у проходженні лікарського засобу від виробника до кінцевого споживача. Навіть у разі виробництва ліків у Києві до роздрібної мережі міста вони потрапляють через десятки посередників. Чи виграє в цій схемі споживач? Жодним чином. Такий підхід до життєво необхідної для людини сфери унеможливлює повноцінне забезпечення права на медичну та фармацевтичну допомогу, закріплені конституційно.

Що стосується імпортних лікарських засобів, то, враховуючи імпортозалежність фармацевтичної галузі, необхідно запровадити державну реєстрацію граничних гуртово-відпускних цін виробників та імпортерів.

Питання «ланцюгової реакції» у формуванні цін на імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення також є відкритим і сприяє спекулятивним махінаціям суб’єктів господарювання. Зменшення кількості посередницьких структур сприятиме доступності ліків та зменшенню рівня цін у тисячі разів.

Наведу кілька прикладів з практики Держінспекції цін в м. Києві (див. схему).

Ця схема — шлях імпортного засобу, який було придбано кінцевим споживачем за бюджетні кошти. Граничний розмір установленої торговельної надбавки на такі засоби — 10 відсотків до оптово-відпускної ціни. Завищення торговельної надбавки становить понад 266 відсотків, або 18 535,87 грн./шт.!

Якщо взяти до уваги, що засоби купують не в одиничній кількості, а, як у цьому разі, в кількості 55 штук, то сума необґрунтовано отриманої виручки, яку одержали посередники, кожен на своєму етапі, становить 1 019 472,85 гривні.

В іншому разі сума завищення вартості одиниці засобу становила від 12 913,68 до 32 000,62 гривні. У загальній кількості реалізації виробу медичного призначення (132 штуки) загальна сума необґрунтовано отриманої виручки становила 1 883 704, 98 гривні.

Такі схеми — характерна риса сьогоднішнього фармацевтичного ринку. До цього призводить відсутність в накладних рівня гуртово-відпускних цін. Державна реєстрація рівня гуртово-відпускних цін імпортних засобів унеможливила б необґрунтоване завищення цін на лікарські засоби, а в частині бюджетних закупівель — підвищила б ефективність використання бюджетних коштів та повноцінну реалізацію бюджетних цільових програм. Інше питання: кому вигідні такі схеми? Вочевидь, не кінцевому споживачеві, яким є населення.

Висновки робіть самі. Чи потрібне нам втручання держави в механізми формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, чи залишити справу на поталу суб’єктів господарювання? На глибоке переконання Держінспекції цін в м. Києві, запровадження нового ефективного державного регулювання фармацевтичного ринку з урахуванням економічних реалій, яке комплексно вирішувало б питання, якою повинна бути обґрунтована ціна лікарського засобу, — це єдиний інструмент, здатний вирішити проблему забезпечення населення доступними лікарськими засобами та зменшити соціальне напруження.