Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя — один з кращих серед технічних вишів України. Об’єктивну оцінку дають рейтинги, в тому числі зарубіжні. За останнім оприлюдненим рейтингом Міністерства освіти і науки України за 2006 рік, ТНТУ посідав 6-те місце серед технічних університетів та 14-те — серед вітчизняних вузів, 25-те — за рейтингом Лабораторії ЮНЕСКО ТОП 200 за 2009 рік. У нещодавно опублікованому рейтингу 12 тисяч світових університетів він опинився на 3961-му місці (19-му серед вишів України), подолавши за рік понад 1,5 тисячі сходинок. Та річ навіть не в них (у кожного — свої критерії). Головне — дати такі знання, аби випускники були конкурентоспроможні на ринку праці. Тим більше, що інтерес до інженерних наук у суспільстві, нехай поволі, але відновлюється.

— Ви відчуваєте це? — запитую ректора університету, доктора технічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України Петра Володимировича ЯСНІЯ (на знімку).

— Зрушення є. Торік, наприклад, найвищий прохідний бал був на недавно відкритий напрям підготовки «Будівництво». Він навіть «побив» інтерес до менеджменту та комп’ютерних спеціальностей. А загалом у нас студенти навчаються за 20 напрямами і 20 магістерськими спеціальностями. З кожним роком зростає кількість іноземних студентів. Тепер їх більш як 250, переважно з країн Африки. Наступного навчального року плануємо, що буде 350—400 осіб. На базі нашого університету і технологічного університету Таджикистану (Душанбе) створено спільний українсько-таджицький факультет. Два роки студенти вчаться у Таджикистані, в тому числі й української мови, а далі студії продовжують у Тернополі. Таджики інтенсивно будують сучасні дороги, розвивають виробництво алюмінію та гідроенергетику, тому їм потрібні інженерні кадри. Ми ж поки що пробуємо залучати інвесторів. Багато наших випускників різних років отримують додатки до диплома англійською і виїжджають за кордон. Там наші дипломи визнають. Молоді люди амбітні. Маючи знання, вони хочуть себе реалізувати, отримувати гідну платню. Виїжджають і молоді науковці. Захищаються в університетах Німеччини, Франції, Швеції, США, окремі вже й викладають там. Звичайно, прикро, що Україну залишають кращі уми, але, мабуть, цей процес в епоху глобалізації не зупинити.

— Нещодавно ви запропонували міській владі створити на базі однієї зі шкіл українсько-французький ліцей. Яка потреба в цьому?

— Університет має угоди з низкою інженерних шкіл та агротехнічних університетів Франції. Наші студенти проходять практику у французьких компаніях, аспіранти і науковці — у наукових університетах, налагоджено спільну підготовку кандидатів наук. Під моїм керівництвом, наприклад, захищав кандидатську дисертацію Ігор Шульган. Одночасно його керівником був мій французький колега з університету Блеза Паскаля. Молодий науковець мав нагоду використати переваги двох вузів. Є перспективи для розширення співробітництва, які обговорювалися із послом Франції Жаком Фором під час його відвідання університету влітку минулого року. Одна з проблем — мова. В університеті під керівництвом завідувача кафедри програмної інженерії Михайла Петрика ефективно працює центр франко-фонійних студій, де студенти протягом року непогано оволодівають французькою і витримують конкурсний відбір для проходження практики. Але було б краще, якби французьку вчили ще у школі, тому й ініціюємо за підтримки міського голови створення спеціалізованого ліцею на базі однієї зі шкіл Тернополя.

— Познайомилась із студентом, інвалідом першої групи, котрий успішно навчається у технічному університеті на дистанційній формі навчання. Хлопець із захватом розповідав про нових друзів, про те, як йому допомагають викладачі. Це виняток чи система?

— Електронне навчання організовано інститутом дистанційного навчання. Є сервер, де розміщені електронні навчальні ресурси, створені нашими викладачами. Не треба ходити у бібліотеку, можна через комп’ютер отримати доступ до потрібних курсів, літератури, виконати лабораторні роботи, пройти тестування. Майже вісім тисяч студентів зареєстровані й працюють з електронними курсами. Торік нашими студентами за дистанційною формою навчання стали молоді люди з особливими фізичними потребами з Тернополя, Рівного і Нетішина, додаткові місця державного замовлення для яких були виділені Міністерством освіти і науки України. Ми готові поширити практику навчання дітей з особливими потребами за дистанційними технологіями на інші регіони, допомогти їм здобути вищу освіту. Отримавши фах, вони зможуть адаптуватися до життя, влаштуватися на роботу. Загалом дистанційно навчаємо за напрямами: «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», «Комп’ютерні науки», «Комп’ютерна інженерія».

— Щоб відповідати вимогам часу, університет повинен не лише давати якісну освіту, а й мати вагомі напрацювання в науці, впливати на розвиток суспільства. У вас створено потужні наукові школи. Чи мають вони зв’язки з виробництвом?

— Від 15 до 20 відсотків коштів заробляємо, виконуючи договори з підприємствами. Найбільше замовлень щодо модернізації газотранспортного обладнання. Зокрема, вони надходять від «Прикарпаттрансгазу», «Черкаситрансгазу», інших підприємств. Роботи виконуються під керівництвом кандидата технічних наук Ігоря Яреми. Ще один перспективний напрямок, над яким працюють завідувач кафедри приладів Михайло Паламар та директор інституту прогресивних технологій та енергозбереження Григорій Химич, — дистанційне зондування землі. Саме такою була наша участь у проекті, пов’язаному з островом Зміїним. З допомогою супутників можна відстежувати території, об’єкти на них, контролювати забруднення атмосфери, прогнозувати повені тощо. Після того, як розпалися підприємства ВПК: завод «Сатурн», КБ «Промінь» та інші, найкращі фахівці перейшли до нас і продовжують прикладні наукові дослідження за контрактами із підприємствами Державного космічного агентства України. Обладнання багатьох українських підприємств, особливо теплових електростанцій, вичерпало проектний ресурс і постає питання, наскільки його можна продовжити. Виконуємо й такі замовлення, хоч фінансуються вони вкрай погано. Підприємству невигідно фінансувати прикладні наукові розробки, а механізму, який би стимулював до цього, немає. На базі університету створюється науковий парк, який буде платформою для співпраці науки, підприємств та інвесторів.

— Не так давно ви уклали угоди про співпрацю з агрохолдингом «Мрія», Тернопільською міською радою. Тобто наука і виробництво, наука і влада зацікавлені одне в одному?

— Починаючи з минулого року, університет співпрацює із Західним науковим центром НАН України та МОН України, обласними держадміністрацією і радою, на черзі — реєстрація технопарку. Розв’язуємо чимало актуальних проблем для життєдіяльності Тернополя, напрацьовані форми взаємодії з підприємствами. Скажімо, з корпорацією «Ватра», яка встановила стипендії для кращих студентів імені свого колишнього президента Романа Яремчука. Такі ж стипендії запровадив ВАТ «Тернопільбуд» за напрямом будівництво, компанія «МТС» — в галузі інформаційних технологій. Є також стипендія з економічних дисциплін, яку фінансує екс-народний депутат України Михайло Ратушняк. Великий конкурс для проходження практики на польській фірмі «Устронянка», куди щороку виїжджає від 35 до 60 наших студентів. Вони стажуються та одночасно заробляють для себе кошти, мають змогу вивчити культуру, економіку і сучасні технології країн Європейського Союзу. Прийнятні умови пропонує агрохолдинг «Мрія»: безоплатне проживання, харчування, навчання на сучасній техніці з використанням цифрових та супутникових технологій, заробіток. Важливо, що тих, хто добре себе зарекомендував під час проходження практики, згодом можуть запросити на роботу. Якщо перед початком зустрічі з представниками агрохолдингу студенти доволі скептично ставилися до ідеї попрактикуватися там, то наприкінці майже всі присутні заповнили анкети. Університет також бере участь у програмі з агротехнічним напрямом «Аполло», яку фінансує Німеччина. Ми також створили відділ працевлаштування, організовуємо ярмарки професій, щоб допомогти майбутнім випускникам знайти роботу ще під час навчання. До речі, від 50 до 100 чоловік щороку отримують два дипломи одразу: з технічної та економічної спеціальностей. Причому базовою може бути та або інша. Це також полегшує працевлаштування.

— Прогнозують, що цьогорічна вступна кампанія буде не з легких, адже кількість випускників шкіл зменшується. Ви готові до цього?

— По-перше, скорочення кількості випускників на Тернопільщині не таке відчутне, як в інших регіонах, — десь на рівні 18 відсотків. По-друге, ми заздалегідь подбали про своїх абітурієнтів. Під крилом університету десятки років діють спеціалізовані ліцеї у Тернополі і селі Добриводах Збаразького району, три технічні коледжі. Їх випускники добре підготовлені, виграють олімпіади і ми охоче беремо їх на навчання. За підтримки МОН України відкриваємо нові спеціальності. Зокрема, цього року буде перший набір на напрям підготовки «Автомобільний транспорт». А ось рівень знань з фізики, математики у загальноосвітніх школах останнім часом знизився. Після вступу визначаємо зріз знань студентів, розробляємо відповідну систему, щоб підтягнути їх до сприйняття вузівської програми. Загалом робимо все, аби готувати конкурентоспроможних фахівців. Про рівень свідчить те, що переважна більшість наших випускників без проблем працевлаштовуються у провідні високотехнологічні фірми, в т. ч. і зарубіжні. Це приємно, однак слід замислитись над тим, чому ми маємо за свої кошти готувати спеціалістів для інших держав? Коли, нарешті, Україна перестане споживати те, що виробляють інші, і почне виробляти сама? Хіба нам не під силу високі технології? Коли настане потреба в інженерних кадрах і будуть створені умови для того, щоб молоді люди могли реалізовувати себе передусім на рідній землі?

— Давайте сподіватися, що ці запитання перестануть бути риторичними. Вдячна за розмову.

Бесіду вела Любов ЛЕВИЦЬКА.

Фото автора.