Не так важко змиритися зі своєю поразкою, як з чужою перемогою

Про те, що виборчі пристрасті в цьому селі ще довго вируватимуть, місцева громада відчула через кілька днів після голосування, коли вже 3 листопада відбувся повторний підрахунок голосів Софіївсько-Борщагівською сільською виборчою комісією. За його результатами, найбільшу кількість голосів набрав уже Василь Гарницький (чоловік голови цієї комісії — Ольги Гарницької), а не Тетяна Ященко. Хоча згідно з першим протоколом, підписання якого відбулося 1 листопада 2010 року в установленому законодавством порядку, Т. Ященко набрала 31 голос, а її найближчий візаві В. Гарницький — 26.

Що цікаво, вже 24 листопада колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду розглянула скаргу Тетяни Ященко. І встановила таке.

По-перше, перерахунок голосів було вчинено начебто за скаргою спостерігача  пана Медведєва. У судовому засіданні з пояснень свідка Медведєва К. Г. встановлено, що «скарги про допущення порушень п. 10 ст. 67 Закону України «Про вибори...» під час підрахунку голосів він не подавав». Насправді цей громадянин  був спостерігачем від кандидата на посаду сільського голови, і підпис на документі не визнав своїм. Отже, шахраї сфальсифікували результати виборів.

По-друге, як відомо, рішення виборчої комісії признається відкритим голосуванням більшістю голосів від присутніх членів комісії. І рішення це підписується головуючим на засіданні. Однак у сфабрикованому витягу з протоколу стоять підписи лише голови комісії О. Гарницької, а також секретаря І. Шевчука та одного з членів комісії — Л. Глухівської. У Тетяни Ященко визнали недійсними вісім бюлетенів і залишили їй 23 голоси. Таким чином і оголосили перемогу В. Гарницького. Але колегія суддів КААС вирішила все по закону і винесла вердикт: «Зобов’язати оголосити результати виборів на підставі протоколу, згідно з яким найбільшу кількість голосів набрала Ященко Тетяна Михайлівна».

Схоже, за таким принципом відразу після виборів 31 жовтня 2010 року почала діяти група депутатів Софіївсько-Борщагівської сільради, яка згуртувалася навколо голови виборчої комісії О. Гарницької.

Депутати сільради Валентина Швець, Юрій Закотнов, Валерій Романчук і Микола Шульга уже через три дні дізналися, що по селу ходять активісти від Гарницької і збирають підписи виборців, щоб відкликати їх з депутатів. Чому саме цих депутатів із 32 обраних до сільради? За словами В. Швець, усі вже знали, що троє перших з вищеназваних працюватимуть у земельній комісії. І вони ще під час виборчої кампанії обіцяли односельцям перевірити, наскільки законно виділялася земля за попередню каденцію роботи голови сільради і депутатського корпусу.

Одне слово, собака виборчих фальсифікацій і післявиборчих маніпуляцій зарита у земельному питанні. Хто б сумнівався? Адже відстань від села до Києва, у прямому сенсі, як кажуть, — «через дорогу навприсядки». Щоб було зрозумілим для читачів, одна сотка землі тут коштує як цілий гектар, а то й дорожче, ніж в інших регіонах України. Відповідно до ціни питання розпалюються і пристрасті. А там, де війна шаліє, то закон німіє. Під час виборчої кампанії не раз лилася кров — так вибивали з перегонів не своїх сильних кандидатів. А вже після виборів «домовлялися» з обраними депутатами, тих же, хто не поступався принципами, залякували або лупцювали.

До речі, перепало й новообраному голові сільради Юрію Денисенку. Його було так побито, що потрапив до лікарні. Але його зламати опонентам не вдалося. Хоча ще й досі права рука у гіпсі та й незручностей додалося, але Юрій Миколайович уже навчився писати лівою (на знімку).

Для односельців не є секретом, що натхненниками і замовниками, або й безпосередніми учасниками побиття непокірних були декотрі з нинішніх депутатів.

Про вибори як різновид народного бізнесу вже давно засвоїли всі українці. Але на Київщині, особливо в прилеглих до столиці районах, де ціна на землю зашкалює, відповідно і боротьба за депутатство, навіть на рівні сільради, значно запекліша. Отже, суть конфлікту в Софіївсько-Борщагівській громаді зрозуміла — причиною усіх кривавих розбірок і є гримуча суміш, замішана на депутатських мандатах і доступі до землерозподілу.

А тепер коротко про його фабулу. Попередній очільник сільради та депутатська команда зазнали нищівної поразки на виборах восени 2010 року. Не допомогли й фальсифікації, адже через суди частково справедливість було поновлено. Хоча не всі захотіли судитися з головою сільського виборчкому.

Новий сільський голова Юрій Денисенко йшов на вибори безпартійним самовисуванцем. І нині він позиціонує себе над земельно-депутатським конфліктом і міжпартійними чварами в депутатському корпусі.

У новому скликанні від старого депутатського загалу, який вирішував на свій розсуд усі земельні питання, залишилося не більше п’яти обранців. До речі, два з них після кількарічної плідної роботи в земельній комісії уже два роки ніде не працюють, але їздять на іномарках і ні в чому собі не відмовляють. На думку обранців і активістів сільської громади, цим 4—5 депутатам обіцянками сприяти у вирішенні меркантильних питань, а частіше шляхом агресивних дій — підкупом, шантажем і банальним залякуванням по телефону — поки що вдається тримати ситуацію під своїм контролем.

Чергова четверта спроба провести пленарне засідання 5-ї сесії шостого скликання в присутності численних представників громади знову завершилась, як і три попередні. Голова оголосив про відсутність кворуму з невідомих йому причин, бо всіх депутатів було заздалегідь попереджено. При цьому Ю. Денисенко нагадав про порядок денний, за яким треба терміново вирішити кілька нагальних питань на вимогу деяких депутатів: 1) переобрання заступника сільського голови, секретаря сільради і складу виконкому; 2) заслухати звіт щодо інвентаризації майна медичної амбулаторії; 3) вирішити долю самої медамбулаторії — чи передавати її в оперативне управління чи ні; і 4) одне з найсерйозніших — звіт земельної комісії. Але через відсутність кворуму — прийшло лише 15 депутатів, не рахуючи Тетяну Ященко, — засідання знову було закрито. 

— Я не розумію нашу, скоріш за все ситуативну, депутатську більшість у сільраді, — в розпачі відразу після закриття засідання говорить Юрій Денисенко. — Ну, якщо у вас 17 із 32 голосів, то йдіть на сесію, формуйте порядок денний і працюйте на громаду, яка вас обрала. Та ні — вони бояться людей, вірніше їхньої присутності на відкритих сесіях сільради. І найбільше їх лякає, що виборці очі-в-очі запитають у них про земельні розподіли за роки минулої каденції. Але найцікавіше в цій ситуації, що їхня більшість — безголоса. Єдине, на що вона здатна, це тупо бойкотувати роботу сільради, — завершив свою думку сільський голова.

У короткій розмові з головою Київської облдержадміністрації на прес-конференції 24 березня автор цих рядків запитав у Анатолія Присяжнюка, чи знає він про криваві розбірки у Софіївській Борщагівці? Анатолій Йосипович, не задумуючись, відповів ствердно і висловив припущення, що велика вина за те, що конфлікти не вщухають, лежить на сільському голові, мовляв, не слід було так різко ставити питання з ревізією землерозподілу.

— А втім, — запевнив А. Присяжнюк, — зараз один з моїх заступників вивчає той клубок питань — і навколо виборів, і пов’язані з розподілом землі. Тоді для вашої газети ми й прокоментуємо цю ситуацію детальніше.

Що ж, сподіваємося, нарешті недобрим пристрастям у селі за Великою окружною буде покладено край. Але, думається, найліпшого ефекту очільники ОДА досягнуть у разі, якщо хтось із них навідається з цього приводу на місце подій і всі протиріччя спробує вирішити в діалозі з людьми...

 

Київська область.