«Відкати» знищують українську економіку

Пояснення навалі турецьких автодорожників міський голова Андрій Садовий знайшов майже анекдотичне: це українці так засмагли, постоять весь день на сонці, і не впізнаєш, де хто. Мовляв, турків — 20 відсотків, решта — українці.

Коли начальник-турок від’їхав, ми спробували розговоритися з робітниками. Спочатку неохоче, а потім, махнувши рукою, нам що, з ними дітей хрестити, робітники почали говорити про наболіле.

Працювали у львівській автошляховій фірмі. Заробляли до двох тисяч гривень — і ті платили невчасно. Компанія стоїть без роботи. Запропонували кілька тижнів підробити в «Онурі». Платять по три тисячі гривень.

Питаємо, а скільки турки заробляють? Кажуть, до двох тисяч... доларів США.

— У чому ж різниця між нашими і турецькими робітниками — у кваліфікації?

— Що ви, у них тільки техніка краща і сучасніша. Наші катки масою давлять, а їхні з вібраторами.

Невже наші компанії не можуть закупити сучасної техніки і скласти справжню конкуренцію туркам? Уже не казатимемо про інші дрібниці — в жодному європейському місті гроші з міського бюджету на ремонт доріг не віддають зарубіжним фірмам.

— Ми все можемо, — каже мій співрозмовник, керівник приватної автошляхової організації. Просить не називати прізвища. Автодорожники і чиновники — це своя закрита секта, до якої для поділу пирога ще допускають правоохоронців. — Ви чули, щоб хоч одного власника фірми чи чиновника, який брав «відкати», притягнули до кримінальної відповідальності? Тільки на спорудженні траси Київ—Одеса як мінімум кожна третя гривня пішла в пісок. Будівельники просто накручували ціни. Закуповували мало не все в комерційних структурах утридорога і брали свої відсотки. Якщо чесно — ще одну таку дорогу могли збудувати. Виконроби приїхали на трасу на «Жигулях» і «Ланосах», а поїхали додому на джипах.

Дізнаюся, що закупити найсучаснішу техніку — жодних проблем. Можна взяти кредити і через три—п’ять років усе повернути. Але має бути гарантія: протягом цих років фірму забезпечать роботою. Тоді буде з кого спитати за якість робіт, бо турки сьогодні тут, а завтра там.

А взагалі, будівництво доріг — це велика політика. Європейські банки дають кредити на нові українські дороги, але ставлять такі умови, що наші фірми не можуть виграти тендери. Тому трасу Львів—Ужгород будували македонці.

І міська влада чомусь охочіше працює з невідомими фірмами, ніж зі своїми, львівськими. У Львові ще не забули, як півроку місто стояло в руїнах. Вулиці розкопали, дороги перекрили, а ремонтники кудись зникли.

З’ясувалося, що фірми-переможці не мають ні техніки, ні кваліфікованих працівників, а створили такі собі «роги та копита».

Логіка проста: виграємо тендер, отримуємо фінанси, наймаємо якусь фірму за копійки — і хай гарують.

Команда нинішніх чинуш під час тендеру дивилась на папери, а не на людей. Чому б із тисячі чиновників, які працюють у міській раді, не створити бригаду і не з’ясувати, що це за фірми, яка в них техніка, хто там працює?

Дивно, але за місто в руїнах і півроку незручностей ніхто не відповів.

Будівництво та ремонт доріг — це великий, часто тіньовий бізнес, незрозумілий середньостатистичному українцеві. Він завжди запитує: чому у нас погані дороги. І чує: там, за кордоном, мають більше грошей.

У Львові о 17.00 я сів у «Мерседес» і о 12.00 наступного дня вже поселявся в готелі у Мюнхені. Відніміть час на відпочинок і дві митниці. Доберіться за 17 годин зі Львова до Москви — відстані майже однакові. Неможливо?

Ми ще всі запитуємо, чому нас не приймають в Євросоюз? Угорці свій шлях до європейської спільноти почали з доріг. Свого часу Угорщину критикували, що немає відпочинкових майданчиків обабіч доріг. Гляньте, що зроблено за останні два роки. Стоянки біля заправок кращі, ніж в Німеччині, а туалети — як у львівських ресторанах.

Ми вкладаємо в будівництво  квадратного метра наших доріг не менше, ніж в європейських країнах. В Україні будівництво одного квадратного метра дороги другої категорії коштує 107 євро, у Великій Британії — 129, у Польщі — 132, у Чехії — 122.

Тільки з однією різницею: європейські фірми дають гарантію на 15 років, а в Україні — лише на три. Якщо покриття вийде з ладу раніше, ремонтують за свій кошт будівельники.

Запланована дорога від польського кордону довжиною 84 кілометри Краковець—Львів коштуватиме державі 3,4 мільярда гривень. 40 мільйонів за кілометр.

— Та це в 4,5 разу дорожче, ніж в Європі, — каже Ярослав Музичко, депутат Львівської міськради. — І це за наших зарплат, за наших цін, за наших податків. Там усе дорожче. Куди йде різниця?

Автомагістралі називають кровоносними системами держави. В якому вони стані у Львові, чи не найкраще знає голова асоціації автоперевізників Роман Лобода.

— Через поганий стан доріг автоперевізники Львова щодня зазнають втрат до 50 тисяч гривень, — каже Роман Лобода. — Пасажирські перевезення останніми роками стали невигідними. Дуже багато затрат. Дороги нікудишні. На окремих ділянках навіть трактором їздити небезпечно.

За Львовом теж не краща ситуація, хоча в обласному центрі останніми роками підготовка до Євро-2012 змусила чиновників трохи заворушитися. Центральні магістралі стали кращі, але якість виконаних робіт залишилася низькою. Після зими знову з’являються вибоїни.

На трасу Львів—Тернопіль витрачено 89 мільйонів гривень. Тільки їздити цією дорогою далі проблематично. У цьому мав можливість переконатися голова Львівської ОДА Михайло Цимбалюк, коли прямував із Тернополя на нове місце роботи. Такої дороги немає біля жодного обласного центру України.

У чому біди львівських автодорожніх фірм? Майже всі кажуть про досить високий відсоток відкатів — від отриманих фінансів значну частину треба віддати тим, хто їх розподіляє. Це вже стало ледь не правилом.

То звідки часто-густо беруться гроші на данину для чиновників? Це величезні суми. Від 10 до 30 відсотків суми контракту. З тих-таки доріг. Штучно зменшуються затрати і збільшуються об’єми робіт. Усе це призводить до погіршення якості.

«Відкати» знищують українську економіку, бо дороги будують неякісні, бо наші автодорожні фірми не розвиваються. Гроші, які йшли б на закупівлю нової техніки, віддають на хабарі.

Найстрашніше те, що багатьох така система задовольняє: і чиновників, і будівельників. Незадоволені тільки автомобілісти й гості України: у нас не дороги, а напрямки руху та бездонні чорні ями для корупції та хабарництва.

Львівська область.