Формування ринку земель сільськогосподарського призначення для України традиційно є болючою темою. Але якщо в попередні роки дискусія велась на тему, чи потрібен Україні вільний обіг гектарів, то нині доводиться визнати: недореформований земельний ринок є одним із основних чинників, що стримують залучення інвестицій, наголошує генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа.
Однак набагато важливішим є питання, яким бути ринку земель. Приміром, яким буде максимальний розмір землеволодіння для однієї особи. Чи будуть мати доступ до купівлі землі лише фізичні особи, або також і юридичні (і пов’язане із цим питання щодо можливого доступу іноземного капіталу в прямій або опосередкованій формі)? Яка роль державних інституцій, і на що владні зусилля будуть спрямовані — на допомогу суб’єктам ринку в захисті їх економічних прав чи на відновлення державної власності на землю? Хто матиме переважне право купівлі сільгоспугідь? Наскільки система реєстрації та кадастр відповідатимуть практичним потребам ринку. Як розв’язуватимуть проблеми із перехрещенням земельних ділянок при виділенні їх на місцевості? Чи буде зрозумілий механізм обміну земельних ділянок, щоб не кроїти земельні масиви на шматки у разі, якщо один або декілька власників не виявлять бажання продавати їх за наявності такого бажання в основної маси власників земельного масиву? Яким буде іпотечний інструментарій, а якими — кваліфікаційні вимоги для потенційних землевласників. Чи буде ринок ліквідним за наявності значної кількості обмежень? Чи є шанс розвинути кредитування під заставу права довгострокової оренди і скільки в такому разі можна буде залучити коштів? Зрештою, чи будуть «сервісні» організації наживатись на ринку землі так, як це відбувається при переоформленні прав оренди? Насправді актуальних питань земельної реформи набагато більше, навіть якщо не зважати на основне з них — якою буде вартість землі і що її формуватиме?
Відповідей на ці запитання або немає, або часто з досить сумнівним обґрунтуванням. Хотілося б сподіватись, що держава буде спроможна розробити деталізований план щодо впровадження ринку земель, де будуть чітко прописані необхідні законодавчі та нормативно-правові кроки, організаційні заходи і все це кореспондуватиметься із необхідними обсягами бюджетного фінансування. Від того, чи буде це зроблено, значною мірою і залежить відповідь на запитання, чим стане ринок земель для української економіки — загрозою чи шансом.
