Те, що українці їдуть на заробітки за кордон, відомо. Але й іноземці вже працюють у нас. Принаймні на полях Підгаєцького району, що на Тернопільщині, ми зустріли двох агрономів з Великої Британії: Саймона Вайта і Джошува Хеа. Вони контролювали точність посіву цукрових буряків. Англійці стежитимуть за посівами аж до збирання врожаю. Незважаючи на те, що накрапав дощ, роботу не припиняли. Коротка перерва лише на обід, який вивезли в поле. У меню — вермішелевий суп, котлета з картоплею. Апетит і в місцевих механізаторів, і в британців відмінний. І знову — за роботу. Повноцінне насіння лягає у пухку добре удобрену землю. Потужні трактори закінчують одну площу і дружно переїжджають на інші поля. Роботи тривають і вдень і вночі. У кімнатах відпочинку, обладнаних в адміністративному будинку в селі Вербові, ми застали механізаторів Олега Гедзика і Петра Смаркуцького. Хлопці саме прокинулися після нічної зміни і готувалися йти обідати. Годують механізаторів безплатно.
Їдемо полями з директором товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці» Ярославом Боднарчуком. Польові дороги кращі, ніж подекуди асфальтові. Попереду йде грейдер. Старенький, але свою роботу знає. Важко повірити, та ще кілька років тому ці поля лежали цілиною. Нині ж всі оброблені, дають віддачу і «Мрії», і тим, хто здав землю в оренду. Якраз проїжджали повз село Михайлівка. «Окремі його мешканці торік отримали на паї по 1,2 тонни пшениці, — розповідає Ярослав Миронович. — Хіба це погано?». Він ніби дискутує з тими, хто дорікає керівникові агрохолдингу «Мрія», до якого входить і «Мрія-Підгайці», Героєві України Івану Гуті, що, мовляв, зібрав багато земель. А чому ніхто не бачив, коли вони лежали облогом? До Підгаєць з якої сторони не під’їдь — усе бур’янами заростало. Нині ж поля оброблені — любо глянути. Такого забезпечення, як цієї посівної, ще не було: достатньо мінеральних добрив, пального, насіння, працює суперсучасна техніка. Молоді механізатори добре заробляють. Є серед них і колишні заробітчани. Задоволені: плата не гірша, ніж за кордоном, та й від сім’ї не відриваються, дітей виховують, батькам допомагають.
«Мрія-Підгайці» практично впоралася з сівбою ранніх зернових, незважаючи на те, що обсяг їх великий. Через несприятливі погодні умови восени озиминою засіяли лише півтори тисячі гектарів, тоді як у попередні роки мали їх 4—5 тисяч, тож довелося надолужувати яриною. «Давно такого не було, щоб сівбу ярих зернових закінчили до Благовіщення, — каже Ярослав Боднарчук. — Тепер сіємо цукрові буряки. До 12—15 квітня, якщо погода не завадить, весняно-польові роботи закінчимо. Залишиться гречка, але це вже треба чекати перших чисел травня. До речі, раніше ми її не сіяли, але оскільки виникла така потреба, то відведено півтори тисячі гектарів».
Для голови Підгаєцької райдержадміністрації Андрія Прокопенка (на знімку) це також перша посівна. Коли ми з ним розмовляли, йшов п’ятий день після його призначення, але навіть за цей час він зумів вселити надію мешканцям району на краще. Не таємниця, що Підгаєцький район — чи не найслабший в області: землі не такі багаті, як в інших районах, промисловості практично немає. Однак у нового голови плани амбітні. Він запевняє, що мине не так багато часу і район увійде якщо не в п’ятірку, то у десятку кращих.
Резерви для цього є. Скажімо, цього року сільгосппідприємства істотно збільшують посіви цукрових буряків, гречки. Зважаючи на кон’юнктуру, сподіваються мати від цього непоганий зиск. Голова обіцяє сприяти передусім невеликим господарствам, фермерам, яким нині важко конкурувати з потужними фірмами, але які дають робочі місця місцевому люду, допомагають соціальній сфері. Роблять наголос на розвитку тваринництва, причому не лише великотоварного. Специфіка району така, що тут можна розвивати невеликі ферми на 20—30 корів. І охочі знайшлися б, якби допомогти їм сучасними доїльними апаратами, пересувними холодильними установками. Інвесторів новий керівник сподівається знайти також серед вихідців з району, які стали відомими людьми не лише в Україні.
До речі, днями у Підгайцях поновив роботу місцевий молокозавод, продукція якого славилася на весь колишній Союз і який у наші дні мало не порізали на металобрухт. Тож селяни можуть нарощувати виробництво молока: є де переробляти. «Зробимо ревізію земель запасу, — каже Андрій Васильович. — Завдяки належному оформленню сподіваємось отримати понад мільйон гривень надходжень до місцевого бюджету. Для району це чималі кошти». А мене порадувало те, що у його кабінеті застала голів районної ради Ірину Баран і міської — Тетяну Левкович. Вони спільно обговорювали актуальні проблеми. Хоч керівники району і міста належать до різних політичних сил, але на роботі це не позначається. Запитаєте, що тут дивного? Нічого, якщо не знати, що попередні керівники ворогували між собою, роками не зустрічались, що стало однією з причин занепаду. Добре, що все це у минулому. Недарма у народі кажуть: злагода будує, ворожнеча — руйнує.
Тернопільська область.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
