Напевне з приходом весни міська влада зітхнула з полегшенням. Авжеж, бо пережили таку «несподіванку»: з’ясовується, в попередні чотири місяці буває зима. І навіть падає сніг. До того ж за якимись дурними законами фізики він зухвало займає місце на проїзній частині й на тротуарах, заважає нам ходити і їздити!
Що приводить КМДА в благоговійний трепет, спонукаючи влаштовувати засідання на тему збирання снігу, доводячи цю буденну проблему мало не до форс-мажору. Але невже чиновники, котрі мають не тільки середню, а часом і вищу освіту, не здогадуються, що сніг для зими — явище звичайне? Так, він падає і його треба прибирати. Але роблять це з розкачуванням і далеко не скрізь. А може, тільки до моєї вулиці не доходила черга?
Одного дня, коли проїжджа частина і тротуар перетворилися на місиво із бруду та снігу, зателефонував у прес-службу «Київавтодору», щоб довідатись, як справи в місті? Може, це тільки на моїй вулиці — ні пройти ні проїхати, і снігоприбиральній техніці до нас не пробитися? У прес-службі трубку взяв якийсь Олександр, який підкреслив, що до неї стосунку не має, але порекомендував написати листа, на який потім дадуть відповідь...
Але навіщо мені інформація на завтра про те, що я й так бачив учора!? Мені цікаво, де обіцяні сотні одиниць техніки, що прибирають вулиці. І якщо вони навіть є, чому немає результату? І чому двірники, замість того, щоб чистити тротуари, сидять під ларьками і п’ють каву або горілку? Чому рішення про те, що сніг треба вивозити з міста, а не складати на тротуарах, озвучено тільки наприкінці лютого, коли не за горами весна?
А тепер подивіться на Київ — уважно. Запаскуджене місто, що задихається від пробок, яке потопає в бруді, з розбитими дорогами, вузькими вуличками, варварською системою громадського транспорту. При цьому місцева влада тільки розводить руками: що, мовляв, зробиш? А біля кожної станції метро — базар на землі, де бабусі продають усе: від домашніх курей до трусів і сигарет. А міліціонери, котрі проходять повз порушників, що найчастіше розкладають свій товар біля вивіски: «Несанкціонована торгівля заборонена», ліниво збирають з бабусь по червінцю, щоб «не чіпали». Хіба місцева влада не знає, що з цим «зробити»? Але вони живуть і набивають собі живіт з кишенями за наш рахунок. Тому вони нам винні, а не ми їм.
Київ завжди був вільним містом. А тепер перетворився на позорище. Мало того, що «мер усіх киян» давно став примарним посміховищем, то ще й призначений (не обраний!) розпорядник замість реальної роботи показує киянам гарний звіт про витрачені НАШІ гроші. Щомісяця десь провалюється асфальт, і навіть гинуть люди. А де громадський транспорт, що, як пообіцяла міська влада, ходитиме за розкладом? Де всі станції швидкісного трамваю? Що з новими станціями метро, побудованими при колишній владі, на яких тільки оздоблення зробили, а представили як досягнення нової?
А кияни, як покірні раби, продовжують годинами стояти в пробках, намагаються не турбувати диспетчерів ЖЕКів, коли раптом не стає гарячої води. Бо: «Ну шо ви дзвонитє! І так люди працюють!» зайвий раз чути не хочеться. Огидно, прикро й образливо: нас оббирають як липку, тримають за ідіотів, і при цьому намагаються переконати, що ми живемо в європейській столиці. Хоча насправді ми живемо на смітнику окраїни Європи...
